Мабуть, мало хто з мешканців нашого міста не знає про існування будівлі театру-цирку, розташованого за адресою вул. Благовіщенська, 28.
Яких тільки вигадок не пишуть про цю архітектурну пам’ятку люди, які нібито знають історію Харкова.
Наприклад
Одне з наймістичніших та найдивовижніших місць, розташованих у центрі Харкова… Це місце, де народжуються легенди… театральний підприємець Герасим Михайлович Муссурі будує цирк. Бажання створити щось велике у підприємця було настільки велике, що цирк не тільки здобув репутацію найкрасивішого цирку в Європі, а й став найбільшим цирком у світі.
Або
Збудував один із найбільших цирків у світі, що вміщав 6000 глядачів, архітектор М. Корнієнко у 1908 році. У 1912 році будинок переобладнали в оперний театр, який став мати назву «Муссурі», на ім’я театрального підприємця Герасима Михайловича Муссурі, який купив цей будинок. Цирк-театр пережив дуже багато на своєму віку: виступи Федора Шаляпіна, приєднання України до Радянського Союзу, ухвалення першої конституції Української РСР… Близько 60 років у будівлі розташовувався театр музкомедії. На жаль, зараз цирк-театр перебуває у занедбаному стані та руйнується дедалі більше з кожним роком. Але інтерес жителів міста до легендарного цирку Муссурі не вичерпується і, напевно, саме тому будівля просто оповита всілякими легендами та загадковими історіями. Отже, за однією з легенд, ще під час перебування цирку на сцені лев загриз дресувальницю на очах здивованої публіки. У тварину випустили шість куль, але врятувати жінку так і не вдалось. Друга легенда свідчить, що одного разу вся трупа театру загинула під час пожежі. Загалом, відколи театр закинутий, у ньому регулярно трапляються пожежі. Старожили, що живуть неподалік, вважають, що біля будівлі така доля тому, що він, нібито, побудований на колишньому цвинтарі та на ньому лежить старе прокляття. Але серед усіх цих страшних легенд існує ще одна дуже навіть світла. Кажуть, що між куполом та дахом є невелике приміщення, ніби кімната. Її називають «кімната бажань». Якщо двоє закоханих заберуться до неї та загадають бажання – воно неодмінно відбудеться
Звичайно, все це звучить вкрай захопливо, проте реальна історія набагато цікавіша. У статті Харківського дослідника А. Ф. Парамонова «З історії харківських цирків» знаходимо наступний матеріал:
Але того ж року (1892-м) Міська дума надала в довгострокову оренду земельну ділянку на Жандармській площі власникам «Російського цирку» братам Нікітіним. Яким Олександрович Нікітін збудував дуже зручну та простору будівлю цирку, з пічним опаленням, безліччю пристосувань для показу найбільш захопливих номерів, серед яких була навіть підводна пантоміма. За найменших змін цирк перетворювався на театр. Це дозволило Нікітіним частіше за інших змінювати репертуар, запрошувати до десяти різних труп, як циркових, так і театральних, і проводити їх гастролі не лише в Харкові, а й у Нижньому Новгороді, Астрахані, Баку, Ялті, Івано-Вознесенську.
На жаль, доля була несправедлива до Нікітіна. У 1908 р. їх обдурив керівник цирку, грек Герасим Муссурі, який купив земельну ділянку у графа Капніста на розі вулиць Дмитрівської та Благовіщенської під будівництво кам’яного цирку особисто для себе, а не для Нікітіних. У 1909 р. цирк Нікітіних дав останні вистави та на початку 1910 р. був розібраний. А Муссурі, збудувавши розкішну будівлю цирку, не зміг правильно організувати гастролі та в 1912 р. цирк перебудував під оперний театр.
Таким чином, в розповідях про цирк Муссурі більше вигадок, ніж правди. З цих причин документальні свідчення того часу є для нас неоціненними. В одному з провідних музичних видань за 1913 знаходимо дуже цікаву статтю Р. Геніка. У ній автор називає цирк Муссурі «горе-театром» та «балаганом».
«Театр-цирк Муссурі справді горе-театр; у ньому пан Валентинов періодично організовує гастролі оперних знаменитостей; тут виступали, між іншим, пані Гай та Кузнєцова; Валентинов нашвидкуруч набирає трупу та оркестр, за неймовірно високими цінами продає квитки та робить вигідні справи; про художність подібних постановок не може бути й мови; театр страждає відсутністю гарної акустики та найелементарніших потреб сцени. Театр Муссурі – це величезний цирк-балаган із претензією бути харківським Колізеєм; до одного боку циркової арени прироблено сцену, оркестр доноситься з якогось льоху, арена перетворена на партер, тіснота і незручність сидінь і проходів неймовірні, добра половина амфітеатральних місць, які найближчі до сцени, пропадає для глядачів; до того ж доводиться дихати атмосферою специфічних циркових ароматів кінського гною і випарів чемпіонів французької боротьби».
Архівні документи про цирк Муссурі також не вражають позитивними відгуками. У справах початку ХХ століття «Про огляд усіх театрів та синематографів у місті Харкові» інженерами фіксується чимало порушень.
Дехто й донині стверджує, що будівля театру нібито проклята. Мовляв, і поганих історій з ним пов’язано чимало, і він стоїть на місці цвинтаря. Проте в основі всіх цих чуток, здається мені, лежить таке. У 1914 році маєток Герасима Михайловича Муссурі (театр та особливе дворове місце) так і не були продані з двох торгів. Причина була дуже проста. Ні на перші, ні на другі торги ніхто не прийшов. Театр мав великі борги, та й з Нікітіним мало хто хотів псувати стосунки.
Так що не все було так чарівно і загадково по вулиці Благовіщенській, 28. Хоча, звичайно, придумана брехня про геніального підприємця, одержимого створити щось велике, набагато солодша, ніж правду про шахрайство і кінський гній…