Почати вирішив із цегляного тавра «С.Я.Т.», який є одним з найпоширеніших у Харкові, трапляється у старих спорудах практично повсюдно. Завдяки тому, що виробник не скупився на додаткові витрати з виготовлення матриць тавра для своїх цегляних форм, цегла з відбитком його ініціалів дійшли до наших днів у достатній кількості.
Власником цього тавра був купець першої гільдії Семен Якович Толкачов – меценат, опікун дитячих притулків. Народився він 15 лютого 1850 року. Вулиця, на якій розташовувався його завод, ще за життя мала його ім’я, за радянської влади перейменована на вулицю Червоного студентства, потім стала просто Студентською. Цей історичний район так і називається – Толкачовка. У 1910 р. він будує тут садибу за проєктом архітектора Величко, який 1913 р. віддає під кістково-туберкульозний санаторій. Згідно зі списками домовласників Харкова за 1909 рік, Толкачов мав дві адреси для проживання, це кут вул. Григорія Сковороди, 90 та Лермонтовська, 1, а також провулок Петропавлівський, 21.
Його перший машинний цегельний завод був заснований у 1873 р., мав дві гофманські печі для випалу цегли, які він влаштовує наприкінці 19 ст. Розташовувався завод за адресою вул, Німецька, 88, після 1899 р. вона стала Пушкінською, 96, прямо біля міського цвинтаря. Свій цегляний бізнес Семен веде разом зі своїм братом Петром, який у багатьох статистичних джерелах на той час фігурує як завідувач заводу.
Справи з виробництва цегли йшли непогано і Семен Якович вирішується на влаштування другого заводу, який успішно запускає у 1889 р. З’являється нова адреса – провулок Петропавлівський, 19. Завод працює за даними 1897 – 123 днів на рік, є дві парові машини в 10 к. с. Витрачається мінерального палива на 14750 руб. та рослинного на 400 руб., працює 185 людей. Цеглини виробляється на 75000 руб. на рік.
Відкриття другого заводу дозволяє Семену Яковичу довести загальне виробництво цегли до 8 млн. штук, що становило оборот близько 120 тис. руб. на рік. Число робітників сягає 320 осіб, які працювали у дві зміни по 12 годин. Була амбулаторія із щоденною роботою лікаря. У планах було відкриття лікарні.
У 1897 р. Толкачов на додачу орендує ще завод, що належав А.Ю. Габаю, який розташовувався біля хутора Старо-Московський.
У наступні роки у випуску своєї продукції у Толкачова спостерігається певний спад, ймовірно пов’язаний зі зростанням кількості виробників цегли в Харкові, що спричинило конкуренцію у виробництві. Так, за звітом роботи з 1 травня 1909 р. по 1 травня 1910 р. вироблялося цегли у кількості 6,8 млн. штук у сумі 82075 руб. Глини та піску закуповується 2260 куб. саженів на 18080 руб., для випалу застосовується переважно вугілля. Використовувалася праця арештантів протягом усієї 125 денної роботи заводу, які працювали на підвезенні глини до глиномяльної машини та на різноманітних вантажно-розвантажувальних роботах.
За даними ресурсу “Тегель” після 1917 р. Толкачов емігрував до Німеччини, де 12 липня 1923 р. на 74 році життя і помер. Був похований Семен Якович у Берліні на цвинтарі Тегель.
Спеціально для Харкова, що Манить – Віктор Іванов
Також рекомендуємо ознайомитися з фотографіями цеглини з колекції Віктора Іванова з заходу “День однієї вулиці на вул. Університетській”, що відбувся у 2016 р. (фото: Іван Пономаренко)
