У середині XIX – початку XX століття становище жінок на землях тодішньої Російської Імперії, попри ряд досягнень, залишало бажати кращого. Те, що сьогодні здається нам цілком природним і буденним, трохи понад 100 років сприймалося як велика перемога.
«Жіноче питання» дуже активно висвітлювалося у наукових та публіцистичних роботах. Причому теми торкалися різні. Наприклад, «Жінка перед судом сучасної науки» (1897):
Через те, що жінки регулярно боролися за свої права, законодавство все ж таки змінювалося. Велику допомогу в юридичних хитросплетіннях надавали ось такі довідники, хай навіть неофіційні. Вони й досі є неоціненною енциклопедією про правове становище жінок того часу та дають зрозуміти, з якими проблемами стикалися, зокрема, мешканки нашого міста.
Питання про жіночу освіту та допущення до вищих навчальних закладів у ті часи було дуже актуальним. Крім видань такого роду були популярні карикатури численних художників.
Найбільш відомими були твори художника Володимира Федоровича Кадуліна.
Книга Миколи Яковича Абрамовича, що вийшла 1913 року, називалася «Жінка і світ чоловічої культури: Світова творчість та статеве кохання».
На першій сторінці автор чесно писав таке:
Останні рядки також дуже невтішні: «В інтелектуальному житті світу участь жінки — мізерна. Творчий ідейний рух відбувається поза нею. Цей результат безпристрасний, точний і виявлений самим життям».
Просте перерахування назв книг про жінок і для жінок (у тому числі й непристойних), написаних у середині XIX – початку XX століття на різні теми, зайняло б не один десяток сторінок.
З жіночими організаціями та установами на той час було ще цікавіше. Чимало їх входили у Відомство установ імператриці Марії.
Це був державний орган Російської імперії, який керував системою навчально-виховних, благодійних та лікувальних закладів, що знаходилися під заступництвом імператриці.
До сфери діяльності відомства входили:
- Навчально-виховні (переважно жіночі) вищі та середні навчальні заклади. За даними на 1909 — 36 жіночих інститутів, 34 жіночі гімназії, Маріїнські жіночі училища, комерційні училища, Миколаївські сирітські інститути та училища.
- Нижчі професійні школи (училища нянь, школи садівництва, будинки працьовитості та ін.).
Також багато благодійних та навчальних закладів існували на кошти товариств, що входили до складу Відомства: Імператорського жіночого патріотичного товариства (засновано в 1812 р.), Московського благодійного товариства (1837 р.), Дамського піклування про бідних у Москві (1844 р.) та інших.
Приблизна хронологія створення жіночих організацій XIX-початку XX століття виглядає так:
1812 р. ― Благодійне Товариство Патріотичних дам
1828 р. ― Відомство установ імператриці Марії
1829 р. ― Жіночий комітет піклування про в’язниці
1838 р. ― Комітет головного піклування для заснування та управління дитячих притулків
1859 р. ― Товариство доставлення дешевих квартир та інших посібників нужденним жителям Санкт-Петербурга
1862 р. ― Товариство жіночої праці
1863 р. ― Товариство заохочення працьовитості
1867 р. ― Товариство піклування про поранених та хворих воїнів
1888 р. ― Міжнародна жіноча рада
1890 р. ― Російське Товариство захисту жінок
1893 р. ― Товариство допомоги тим, хто закінчив курс наук
1895 р. ― Російське жіноче Взаємно-Благодійне Товариство
1899 р. ― Російська Ліга світу
1905 р. ― Спілка рівноправності жінок
1905 р. ― Жіноча прогресивна партія
1907 р. ― Союз російських жінок
1907 р. ― Російська Ліга рівноправності жінок
1916 р. ― Жіночий Економічний Союз
1918 р. ― Комісія з пропаганди та агітації серед жінок
Звичайно, діяльність багатьох з них пов’язана і з нашим улюбленим містом. Харківські новини нерідко можна було побачити на сторінках журналів та газет, які видаються жіночими організаціями того часу.
На превеликий жаль, успіхи нашого міста на фронті боротьби за жіночі права і досі мало вивчені. А скільки цікавого тоді було.
З 1899 року в Петербурзі став видаватися «Перший жіночий календар» – склала його П. Аріян, яка сама багато писала про жіночий рух. На сторінках цього прекрасного видання читачам повідомлялося про благодійні жіночі товариства, першу жіночу видавничу артіль тощо.
У рубриці «Хроніка жіночої праці» дізнаємося важливі факти про перемоги та поразки харківських жінок у 1902 році:
У Харкові жіноча праця знайшла собі нове використання. Зараз є вже чотири перукарні, в яких працюють, тобто стрижуть, голять і завивають жінки.
У Харкові одна службовець у конторі місцевого нотаріуса просила допустити її до іспиту на посаду нотаріуса, але окружний суд залишив прохання без наслідків.
Нині нам складно уявити, наскільки ці події понад 100-річну давність були важливими для мешканок нашого міста та жіночого руху загалом.
Бюро товариства трудящих жінок знаходилося на той час за адресою вул. Пушкінська, 14 (з 2024 р. це вул. Григорія Сковороди), а Бюро товариства вчительок – на Зміївській, 11 (нинішній проспект Гагаріна).
1903 року в Харкові відкрилася лікарня «Жіноча допомога».
У розділі «Жінка та політика» можна знайти не менш цінну інформацію. У московському відділенні організації «Союзу рівноправності жінок» у насиченому на події 1905 року було опубліковано резолюцію. У ній, крім висловлювання ставлення до війни:
Тисячі жінок в Росії оплакують невчасну смерть своїх синів, братів, чоловіків, які загинули на далеких полях чужої нам країни та в глибоких водах океану, що омиває її. Тисячі життів розбиті та тисячі сімей залишилися без моральної та матеріальної підтримки. Безліч сердець переживає найбільше на землі горе – безповоротну втрату коханого чоловіка, а багато тисяч ще страждають, щохвилини чекаючи звісток про загибель на війні найближчих їм людей.
Вони викликали до совісті тих, від кого залежав мирний кінець страйків, і висловлювалася надія на недопущення подібних жорстоких заходів придушення студентських заворушень.
Здавалося б, цілком звичайне явище – матері стурбовані долями своїх дітей. Проте найцікавіше тут те, що у Москві вищезгаданий текст підписало 148 жінок, натомість у Харкові ― 398.
Така активність мешканок нашого міста мала й інші важливі наслідки.
У 1907 році було створено «Російську Ліга рівноправності жінок». Ця організація до 1917 року вважалася провідною суспільно-політичною жіночою організацією тодішньої Російської Імперії.
Завдання Ліги її творці визначали так:
- Підготовка жінок до боротьби за свою рівноправність;
- Розповсюдження ідеї рівноправності жінки в суспільстві;
- Підготовка заходів щодо покращення правового та політичного становища жінок, тобто збирання необхідних для цього відомостей та матеріалів та вироблення самих законопроєктів чи проєктів клопотань перед громадськими та урядовими установами;
- Проведення в життя законопроєктів і постанов, які мають на меті поліпшення становища жінок.
До 1913 року організація налічувала понад 1000 членів.
Ліга активно реагувала на всі прояви політичного та суспільного життя того часу, виступаючи на захист жіночих прав. Велика увага приділялася пропаганді та агітації ідей жіночої рівноправності серед членів Державної Ради та Державної Думи. Наприклад, при внесенні в Думу законопроєкту про реформу волосного управління Ліга розіслала 300 членам Державної Думи заяву про необхідність надання жінкам активних та пасивних прав та права обіймати громадські посади у волосному управлінні.
З метою пропаганди Лігою також видавалися портрети жінок-науковців, письменниць, художниць та громадських діячок. Наприклад, можна було придбати портрети Н. А. Дурової, Є. Дашкової, Катерини Великої, Вел. Кн. Олени Павлівни, Є. П. Растопчіної, О. І. Ішимової, Н. Д. Хвощинської, Є. П. Блавацької, С. В. Ковалевської, M. À. Маркович (Марко Вовчок), Марії Башкирцевої, X. Д. Алчевської, П. С. Уварової, Є. М. Бом, Марії Складовської-Кюрі.
Виторгувані від продажу портретів фінанси йшли, звісно, продовження боротьби за рівноправність.
Попри таку бурхливу діяльність, Ліга до 1912 мала всього 2 відділення. Один, ясна річ, у Москві. А ось друге знаходилося … правильно, у Харкові, за адресою: вул. Підгірна, 14, кв. пані Габель (зараз це вулиця Потебні).
Таким чином, саме нашому з вами улюбленому місту належить честь бути першим в Україні та другим у Російській Імперії, де жінки стали боротися за свої права та свободи цілеспрямовано та організовано.
Однак я щиро впевнений, що все найцікавіше у дослідженні історії та діяльності жіночих організацій нашого міста лише починається.