Думаю, мало хто, гуляючи старими вулицями нашого міста, не проходив повз старовинний особняк на вул. Григорія Сковороди, 27.

Ця невелика будівля все ж таки виділяється на тлі масштабних будівель завдяки розміщеному на ньому гербу та меморіальній дошці.

Остання розташована досить високо, тому текст про те, що в цьому будинку наприкінці XIX століття розміщувалася перша в Україні та Російській імперії університетська клініка урології, заснована в 1887 році професором Аполлінарієм Григоровичем Підрізом, прочитає далеко не кожен. Тому деякі називають цей будинок просто «будиночок з гербом». Я, до речі, також досить довго так говорив, зізнаюся чесно.

Але останнім часом, окрім «особняку Підріза», цей будинок інакше не називаю. Вищезгадана меморіальна дошка з’явилася там 1 листопада 2012 року з ініціативи Харківського національного медичного університету на честь 160-річчя від дня народження медика. Не дивно, адже ім’я вченого відоме медичними працівниками як на території України, так і за кордоном. Відомо настільки, що навіть кафедра урології та андрології Харківського національного медичного університету має його ім’я. Але не лише лікарі нашого міста можуть пишатися Аполлінарієм Григоровичем Підрізом. Сам факт того, що ця геніальна людина народилася 18 листопада 1852 року в Куп’янському повіті, а потім жила і творила у Харкові, робить честь нашому місту та краю. Сумніваєтесь? Але невеликий перелік того, що він встиг за своє коротке, але вкрай продуктивне життя:

— Був автором першого хірургічного керівництва в Російській імперії через хвороби сечових та статевих органів, яке витримало два видання і 20 років було єдиним підручником з урології для студентів та лікарів.
— Першим 1887 року почав викладати урологію в організованій ним клініці.
— Став першим хірургом у державі, який видалив патологічно змінену селезінку.
— Першим запропонував використання під час операцій гумового катетера.
— Першим у світі зробив операцію на серці після вогнепального поранення револьверною кулею.
— Був автором близько 50 наукових праць, присвячених питанням військово-польової хірургії, хірургії серця, урології, кістково-суглобового туберкульозу та ін.

Чимало лікарів і досі користуються технологіями та методиками харківського лікаря Аполлінарія Підріза, який жив у будинку № 27 на вулиці Григорія Сковороди.

Бувши студентом медичного факультету Харківського імператорського університету, він у 1873 році був відзначений золотої медалі за конкурсну роботу на задану медичним факультетом тему: «Про відновлення епітеліальної тканини». Про життєвий шлях нашого героя написано достатньо робіт. Проте найчастіше акцент у них робиться на його наукових досягненнях та медичній роботі. Мені ж хочеться, щоб Аполлінарій Підріз став ближчим і зрозумілішим простим городянам, тому зупинюся на деяких фактах його біографії.

Після закінчення навчання Аполлінарій Подрєз залишився на медичному факультеті. 1876 ​​року як медик перебував у Сербії у складі санітарного загону, у 1877—1878 роках брав участь у російсько-турецькій війні. За рік після цього став лікарем медицини. У період з 1879 по 1883 роки наш земляк удосконалював свої знання, набував досвіду та знайомився з найвідомішими хірургами свого часу у клініках Відня та Парижа. Після повернення до нашого міста Аполлінарій Підріз отримав черговий науковий ступінь, відкрив свою приватну клініку і, звичайно, читав лекції студентам.

Через кілька років після того, як у 1889 році Аполлінарія Григоровича затвердили екстраординарним професором на кафедрі хірургічної патології, сучасники напишуть про цей період його життя:

Справжній клініцист у душі, він зумів обставити кафедру хірургічної патології настільки цікаво, що слухачі третього курсу не помічали різкого переходу з військового шпиталю до факультетської хірургічної клініки. Він не шкодував власних коштів як на покращення операційної кімнати, так і на хірургічне відділення військового госпіталю, так само як і лабораторії, в якій за нього було заведено кілька нових цінних апаратів, виписано багато книг і т.д.

Протягом п’яти років Підріз займав кафедру хірургічної патології та залишив найкращу пам’ять серед своїх товаришів по службі як на факультеті, так і військовому госпіталі. Захоплюючись особливо хворобами сечостатевих органів, Підріз дуже ретельно обставив цей відділ і в клінічному відділенні госпіталю, так що наступні за ним хірурги знайшли вже підготовлену клініку в цьому відношенні.

З 1897 року Підріз працював ординарним професором Харківського університету кафедри хірургічної шпитальної клініки. Хто знає, які відкриття та нагороди отримав би найвідоміший харківський хірург надалі, якби не покинув наш світ у віці 48 років. До 1900 року здоров’я Аполлінарія Підріза було неабияк підірвано напруженою роботою в клініці та на медичному факультеті, переживаннями через ворогів, яких у вченого було достатньо. Почав втрачати апетит, почалося безсоння, тобто, кажучи сучасною мовою, він страждав на депресію. Подробиці трагедії 9 листопада ми можемо дізнатися завдяки газеті «Харківські Губернські відомості», яка писала:

…Поважний професор о 4-й годині дня вирушив кататися верхи; разом з ним поїхав велосипедом його асистент доктор Носков і двоє знайомих в екіпажі. Виїхавши на Сумське шосе, професор поїхав спочатку великим галопом, а потім риссю. У цей час, ймовірно, у нього стався припадок запаморочення, якому покійний був схильний. З цієї причини чи інший він упав за іподромом з коня і вдарився головою об камінь. Коли до нього підійшли, то з вух та рота його кров лилася струмком. У несвідомому стані Аполлінарія Григоровича було доставлено додому, і відразу ж було скликано лікарів для надання йому допомоги. Остання виявилася неможливою, внаслідок сильного крововиливу в мозок.

Того ж дня у своєму будинку близько 20:00 Аполлінарій Підріз, не приходячи до тями, помер.

На його похороні на початку траурної процесії йшли студенти медичного факультету, які несли ордени свого колишнього улюбленого вчителя, а також 20 вінків, труну з прахом несли колишні товариші по службі професора. По дорозі процесія, що складалась як з вчених та відомих городян, так і з простого народу, робила зупинки біля дитячого притулку Миколаївської церкви, Покровського монастиря та кафедрального собору, і всюди її зустрічали великі натовпи народу. Після відспівування в університетській каплиці наступного дня Аполлінарія Григоровича було поховано на міському цвинтарі. Багато прекрасних і щирих промов, сповнених болю та жалю, було сказано того дня біля його могили викладачами університету та його учнями. Як, наприклад, студентом V курсу І. С. Черкуновим:

…Дорогий незабутній учитель! Всі ми, твої учні, були страшенно вражені звісткою про твою передчасну і раптову смерть. Якщо взагалі смерть великої людини, що настає навіть після тривалої хвороби, пригнічує нас, то тим більше засмутила і вразила нас ця смерть, яка так раптово, так несподівано вирвала тебе у нас…

Через деякий час після смерті Аполлінарія Підріза в його паперах було виявлено духовний заповіт, написаний ще 1898 року. Свій будинок та дворове місце по вулиці Григорія Сковороди покійний заповідав Харківському університету для того, щоб надалі там була відкрита спеціальна клініка для лікування сечостатевих хвороб. Якщо ж з якихось причин установа такої клініки не відбудеться, то всі гроші, одержані від продажу його майна, мають надійти на користь госпітальної хірургічної клініки, якою він завідував протягом останніх 6 років. Свою дачу в Люботині професор заповів фельдшеру, з яким працював близько 20 років.

Жаль, що далеко не всі жителі нашого міста знають про те, що в не особливо помітному маленькому особняку по вулиці Григорія Сковороди, 27, прихована така велика історія!

Фото особняка: Іван Пономаренко