Про Мойсея Диканського, цю дивовижну людину, часто можна почути на харківських екскурсіях і прочитати в книгах, присвячених минулому нашого міста. Ще б пак: адже саме його авторству приписують понад десяток чудових особняків Харкова першої половини ХХ століття. Серед них:
- Прибутковий будинок. Провулок Короленка, 19
- Прибутковий будинок Немирівського. Провулок Театральний, 5
- Прибутковий будинок Диканського. Вулиця Чернишевська, 80
- Контора та житловий будинок Зільберберга. Вулиця Донець-Захаржевського, 2
- Контора та житловий будинок Диканського. Вулиця Сумська, 96 – 98
- Друкарня Зільберберга. Вулиця Донець-Захаржевського, 6
- Прибутковий будинок Медвенського. Вулиця Ярослава Мудрого, 14
- Особняк Нуджіївської. Вулиця Мироносицька, 86
- Готель “Палас”. Вулиця Коцарська, 9
- Прибутковий будинок Диканської. Провулок Короленка, 10
- Прибутковий будинок Шафа. Вулиця Сумська, 88
Мойсей Диканський вважається одним із найзагадковіших архітекторів нашого міста, його ім’я й досі оповите міфологемами та домислами. Найцікавіше: немає жодного документа, який би підтверджував, що автором архітектурних проєктів був саме він.
Свою думку, «чи був архітектор», я обов’язково висловлю в окремому матеріалі. А сьогодні мені хотілося б написати про купецький род Диканських: за три роки роботи в Державному архіві Харківської області документів про нього знайдено чимало.
Звідки ж був цей рід і коли він з’явився у Харкові? Відповідь на це важливе питання дає справа, що зберігається у фонді харківського губернатора. Виявляється, у листопаді 1892 року севастопольський купець 1-ї гільдії Герш Йосипович Диканський зі своїм сімейством був зарахований до харківського купецтва тієї ж гільдії.
Проте вважати Севастополь місцем походження роду Диканських не варто. Після смерті Герша Йосиповича 18 лютого 1911 року від запалення легень у справах, пов’язаних з оформленням документів на спадщину, можна зустріти посилання на метричні свідоцтва, видані полтавським рабином.
Саме прізвище «Диканський» належить до типу прізвищ, утворених від топонімів (географічних назв). Серед євреїв Російської Імперії таке траплялося досить часто. Ймовірно, коріння роду Диканських знаходиться у селі Диканька. Сім’я з Полтавської губернії через торговельні справи переїхала до Севастополя, а потім у 1892 році — до Харкова.
Чим конкретно, переїхавши до Харкова, займалися купці Диканські? Як випливає з архівних документів, після прибуття до міста вони відкрили фабрику з виробництва олійних лаків. Знаходилася вона на Аравійській площі. Однак у 1895 році Герш Диканський вирішує відмовитися від виробництва олійних лаків, зосередившись на спиртових лаках та політурах. Фабрику з їхнього виробництва холодним способом було відкрито 1896 року на вулиці Нетеченській.
Ряд дослідників приписують Мойсею Диканському авторство книги “Міжнародні монополії”.
Це логічно, оскільки автором вказано М. Г. Диканський. Зізнаюся, якийсь час так вважав і я. Проте вивчення складу сім’ї Герша Диканського прояснює ситуацію та дозволяє надалі уникнути помилок. У документі від 1909 року “Гільдійські списки про купців, які відновили та не відновили купецькі свідоцтва” знаходимо наступних осіб:
- Диканський Герш Йосипович – 68 років,
- його дружина Естер Лейбівна – 57 років,
- його сини:
- 1) Абрам — 42 роки,
- 2) Мойсей— 40 років,
- 3) Шльома —19 років,
- 4) Мордехай — 17 років,
- 5) Йосип — 15 років,
- его дочки:
- 1) Фрейда-Ріса — 21 рік,
- 2) Рахіль — 13 років,
- Дружина Абрама, Сара Ісааківна — 40 років,
- сини:
- 1) Мордух — 17 років,
- 2) Залман — 14 років,
- 3) Иосип — 7 років,
- Дружина Мойсея, Гіта Насонівна — 44 роки,
- сини:
- 1) Анатолій — 7 років,
- 2) Лев — 4 роки.
Таким чином, ми бачимо, що до початку ХХ століття рід Диканських, що проживає в Харкові, був дуже численним, і плутанина з ініціалами М.Г. вельми зрозуміла.
Про дочок Герша Диканського на цей час інформації не знайдено, але про інших представників сімейства дещо відомо. Так Абраму Диканському, а потім його сину належав прекрасний особняк на Старо-Московській вулиці, № 87.
Дружина Мойсея Диканського – Глафіра Миколаївна (уроджена Гінсбург) – за документами володіла будинками, авторство споруди яких приписують її чоловікові. Наприклад, особняком на вулиці Чернишевській, 80.
Як виглядав сам “архітектор” М. Г. Диканський, невідомо. Проте в одній з архівних справ 1906 року за заставою його майна було знайдено дві фотографії. Як знати: може, хтось із людей біля особняка на вулиці Сумській, 96 і був їхнім власником.
Анатолій Мойсейович Диканський після закінчення навчання у Третій Харківській гімназії вступив до Політехнічного інституту (зараз НТУ ХПІ).
У ньому раніше навчався його рідний дядько Шлема Гершович Диканський, який брав активну участь у діяльності соціал-демократичної організації, а в роки Першої світової війни пішов на фронт.
Чимало цікавих фактів вдалося встановити про Мордехая Диканського, якого часто плутають зі старшим братом. Як і інші брати, жив він разом з батьком в особняку Диканських по вулиці Старо-Московській, № 87. З осені 1908-го по 1912 Мордехай здобував освіту в Німеччині: перші два роки в Мюнхені, потім – в Берліні і Гейдельберзі. Після повернення вступив до Харківського університету на юридичний факультет.
Маючи чудову освіту та ступінь доктора права Гейдельберзького університету, Мордухай Гершович у 1914 році відкрив у Харкові бюро юридичних довідок та консультацій.
Такою є історія купецької династії Диканських. Безумовно, в ній чимало білих плям, і багато що ще доведеться з’ясувати. Проте саме з таких історій і складається минуле нашого міста, і внесок кожної сім’ї для Харкова є неоціненним.