Наші пращури цікавилися потойбічним світом і всім, що з ним пов’язано, не менше, ніж ми зараз. За свідченням професора М. П. Вагнера, 1853 р. спіритичні сеанси відбувалися вже не тільки в Москві та Петербурзі, а й у провінції ― Херсоні, Воронежі, Уфі, Харкові та інших містах, де ними захоплювалися особи, досить помітні за своїм громадським положенням.

Самі ж ідеї спіритизму справили сильний вплив на Миколу Петровича Вагнера та його творчість. Адже характерними особливостями для багатьох казок Вагнера є своєрідний містицизм, символізм та алегорія. Наприклад, дуже сильні вони в його найвідоміший та неоднократно перевиданій книзі «Казки Кота-Мурлики».

Містичні ж випадки, які відбувалися в ті часи, досить детально висвітлювалися ЗМІ. У газетах того часу ми можемо знайти таке:

У 1886 році в харківському передмісті «Холодна гора», в будинку селянина П., стали лунати вночі сильні удари в стелю, тому стіни тремтіли. Думали, дах обвалився. Негайний огляд горища нічого не виявив. У наступні ночі такі самі удари. Тоді господар замкнув горище на замок, наглухо забив слухове вікно в даху і посипав горище золою. Вночі пролунали удари в стелю. Усі поспішили на горище — все гаразд. Найсильніші удари повторювалися в присутності тих, хто прийшов. Господарі покинули будинок.

В іншій статті за той же рік читаємо:

У селі Аннівці, біля Харкова, багаторазове явище привиду померлого селянина до вдови своєї; він говорить з нею, приносить їй цілющі трави для лікування тощо; чують і бачать його та інші селянки, які перебувають у хаті. Повідомлено з перших рук поміщицею того села, М. Л., яка бачила й трави.

Був ще дуже анекдотичний випадок, який не згадати неможливо:

У харківському дуже старовинному гуртку І. І. Н. мав місце такий випадок: через кожні п’ять років дух-покровитель гуртка комусь із його членів по своєму вибору і, очевидно, по своїй черзі давав різні вказівки щодо корінної зміни його матеріального життя.

І за весь час існування гуртка, а він був досить тривалим, ті з його членів, на долю яких випадали ці щасливі вказівки, у всьому чинили за порадою духів, і все у них виходило так добре, що вони, як то кажуть, благословляли день свого вступу до цього гуртка. Але слід зауважити, всі ці пропозиції змінити рід життя, як звернули увагу на це потім, майже завжди випадали на частку тих осіб, які перебували в тих умовах, що їм втрачати не було чого. І, як кажуть, гірше за те, що вони мали, бути вже не могло.

Нарешті, щаслива вказівка підійшла до такого члена, який знаходився не тільки в щасливих, але, прямо-таки в блискучих умовах життя; мав маленьке заощадження, отримував гарну платню та був володарем прекрасної родини.
Дух-покровитель порекомендував щасливцю якнайшвидше ліквідувати всі свої справи і їхати на Далекий Схід, де зайнятися в певному місці візницьким промислом.

Щасливець був на вершині блаженства. Всі по кухлі його вітали та заздрили йому.
Бачачи щасливий результат своїх попередників з вподобання духів, він моментально ліквідував усі свої справи, забрав усі заощадження, на щастя, залишивши сім’ю в Харкові, вирушив у віддалений вказаний йому куточок Сибіру і — через півтора року мало не пішки повернувся до Харкова без копійки грошей…

Не обійшлося, певна річ, і без трагічних ситуацій. У своїй книзі Володимир Петрович Биков «Спіритизм перед судом науки, суспільства та релігії», виданої 1914 року, наводить такий жахливий випадок:

Серед спіритів бувають і такі випадки самогубства, яке відбувалось кілька років тому в одній багатій поміщицькій спіритичній родині А. у Харківській губернії. Єдиний син у матері, 17-річний юнак, з якого, як кажуть, мало не здували порошинки, повісився на горищі власного будинку, та не залишив після себе ніякої записки; а в щоденнику напередодні фатального дня був приблизно такий запис: «Сьогодні отримано мною дивовижне повідомлення від мого покровителя (Неро). Дух каже, що я, за способом свого життя, досяг найвищої форми досконалості та, якби я зараз знайшов спосіб перервати своє існування, у негайному перевтіленні я отримав би місію великого проповідника правди на нашій скорботній землі…»

Далі Биков пише актуальні й донині слова:

Цей випадок ще більш характерний для спіритичного самогубства, бо він ще раз вказує метод сатанинського підходу до людської душі, спосіб його залучення до своїх кігтів і підступний прийом зіштовхування людини у вир загибелі.

І вже мало хто пам’ятає, на жаль, що один із найскандальніших випадків, пов’язаний із потойбічним світом, який привернув не просто пильну увагу всієї тодішньої імперії, а й офіційного розслідування, стався за кілька десятків кілометрів від Харкова. Але це вже зовсім інша історія…