Найвідоміший американський юрист Клеренс Сьюард Дерроу якось сказав: «Історія повторюється. Це один із недоліків історії».

На жаль, це правда. Адже осінь 2014 року у Харкові була багато в чому схожа на ту, що була 1914-го. Але аж ніяк не в плані погоди.

Як ми пам’ятаємо, 28 червня 1914 року сербським студентом Гаврилою Принципом у Сараєво було вбито спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франц-Фердинанда. А вже 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Почалася Перша світова війна, яку у світі ще й донині називають «Великою війною».

25 червня в Російській імперії оголосили «передмобілізаційний період» та часткову мобілізацію чотирьох військових округів – Київського, Казанського, Московського та Одеського. У багатьох країнах, у тому числі й у Російській імперії (з 31 липня), почався загальний призов до армії. У відповідь на це Німеччина, яка разом з Австро-Угорщиною та Італією входила до Потрійного союзу, пред’явила ультиматум – вимагала припинити мобілізацію. Він був проігнорований. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, а через два дні — її союзниці Франції. 4 серпня німецькі війська вторглися на територію Бельгії.
Певна річ, у нашому місті до війни також готувалися. Так, 31-го липня було розіслано запити про місцеперебування та кількість ліжок у госпіталях як у Харкові, так і у повітах.

Східно-Прусська операція 1914, що проходила з 17 серпня по 15 вересня, завершилася тактичною поразкою для Російської імперії. До Харкова почали надходити поранені. Приймали їх та розподіляли як у державних шпиталях, так і у приватних, організованих коштом громадян. Розмах навіть за даними на 10 вересня 1914 року просто вражає. На міські кошти були влаштовані лазарети при Олександрівській (на 150 ліжок) та Миколаївській (на 100 ліжок) лікарнях.

На кошти залізниці:

• у парадних кімнатах вокзалу – 60 ліжок;
• чергових кімнатах машиністів – 45 ліжок.

Також лазарети були відкриті коштом громадських організацій та приватних осіб: Трінклера, Карпової, Фабриканта, Фінка, Браунштейна, Ейнгорна, Авербаха, Мангубі, Гольштейна. Усього ж на початок вересня у Харкові було створено близько 60 великих та малих лазаретів на 2183 ліжка. Розподільчі пункти поранених знаходилися у:

• Пушкінському училищі — 550 ліжок;
• Лисогірському училище – 420;
• 1-му Реальному училищі – 508;
• Духовному училищі – 550;
• Вознесенській жіночій гімназії – 400;
• 3-ї чоловічій гімназії – 370;
• 4-ї чоловічій гімназії – 370;
• Залізничному будинку – 1350.

Крім Харкова шпиталі для поранених воїнів були організовані у містах та селах усієї губернії.

Вовчанський повіт – Вовчанськ, Печеніги, Білий Колодязь, Великий Бурлук, Шиповате, Варварівка, Старий Салтів, Мартова, Леб’язьке…
Зміївський повіт – Андріївка, Чугуїв.
Ізюмський повіт – Піски, Слов’янськ, Савинці.
Куп’янський повіт – Куп’янськ, Сватова Лучка.
Лебединський повіт – Лебедин, Василівка, Гудимівка, Ворожба.
Старобільський повіт – Переїзна.
Сумський повіт – Суми, Віри, Білопілля, Нова Сироватка.
Харківський повіт – Гіївка, Дергачі, Жихор, Олексіївка.

За даними на 10 жовтня 1914 року сумарна кількість ліжок для поранених у всіх лазаретах губернії становила 6692. У документах завжди вказувалося, звідки поранені, які надійшли. На самому початку війни ситуація по всій Слобідській Україні мала такий вигляд:

Наприклад, у Вовчанському повіті до кінця вересня найбільше поранених було з Волинської губернії – 162 особи. Крім того, з інших губерній:

Кам’янець-Подільської – 134 чол.
Курської – 88 чол.
Бессарабської – 60 чол.
Київської – 47 осіб.

У пункті №5 документа під назвою «Порядок виписки поранених та хворих воїнів зі шпиталів» можна прочитати цікаву інформацію. «Воїни, які не потребують шпитального лікування, можуть бути віддані госпіталем на піклування місцевих жителів, на приватні квартири, причому продовжують перебувати на обліку та під відповідальністю шпиталю».

На 10 жовтня у Харкові налічувалося 10 лікувальних закладів від міста, земства та Червоного Хреста та 66 приватних.

Через півтора місяця в нашому улюбленому місті вже налічувалося 93 лазарети та шпиталі, які були організовані:

– жіночим комітетом;
– різними відомствами, приватними особами та установами (серед яких був і лазарет на 10 ліжок по вулиці Молочній, організований «Кружком жінок Москальовського району»);

– Різними спілками допомоги хворим і пораненим;
– Військовим відомством.

Загальна кількість становила близько 10 000 місць. Чимала заслуга в цьому належить і жителям нашого міста, які, як і їхні нащадки через 100 років, допомагали всім, чим могли, армії своєї держави.