Далекого 20 листопада 1860 року член Свити Його Величності, генерал-майор Олексій Петрович Ахматов був призначений Харківським військовим губернатором. На цій посаді він пробув лише 2 роки, оскільки вже 28 лютого 1862 року був призначений на посаду оберпрокурора Святішого Синоду.

У сучасників про Олексія Петровича залишилися дуже яскраві та цікаві спогади.

Він був у всіх відносинах світла особистість. Прекрасно освічений, з симпатичною зовнішністю, добрим серцем і твердим характером, дуже релігійний, завжди й з усіма привітний і дуже доступний, завжди готовий до участі в добрій справі або на захист пригнобленого, притому з відмінними матеріальними засобами, А. П. в. Найкоротший час завоював собі загальні симпатії та залишив собою добру пам’ять у губернії. Головною його рисою була безмежна відданість до всієї Царської сім’ї, його любов до неї переходила в обожнювання… Службові справи його йшли в бездоганному порядку: підступам і різним забіганням не було ходу. Чоловік із незалежним становищем, він піддавався лише впливу свого доброго серця, ніколи не сходив із законного шляху, і щастя було для Харківської губернії мати такого губернатора в той скрутний і неспокійний час. Тільки йому можна приписати ту обставину, що початок емансипації, порівняно з іншими губерніями, пройшов цілком спокійно, без тих сумних непорозумінь, які були в деяких губерніях

У книзі К.Щелкова «Історична хронологія Харківської губернії» час правління Харковом Ахматовим відзначено, зокрема, такими подіями:

1861 р.:

— Червня 4. Найвищо затверджений статут про акциз з тютюну та положення про акцизний збір з питних речовин. З цього року у Харківській повітовій скарбниці було щорічного збирання акцизу з тютюну від 40 до 60 тисяч рублів;
— Засноване Харківське медичне товариство з ініціативи професора В.Ф. Грубе.;
— Відкрито для публіки Музей витончених мистецтв при Харківському університеті;
— З’являються вперше у вікнах харківських будинків великі дзеркальні шибки.

P.S. Також Харківський губернатор Олексій Петрович Ахматов був чотириюрідним дідусем відомої Ганні Андріївні Ахматової)

Джерела:

• Збірник біографій кавалергардів. Т.4. 1908;
• Альбом фотографічних портретів Найсвятіших осіб та осіб, відомих у Росії, 1865;
• Російський біографічний словник Т.2. 1900;
• Історична хронологія Харківської губернії, Щелков К.П. 1882.