Топозйомка виконана членами ХО БФ «Діти підземелля» Я.А. Савельєвим та А.В. Клішніним у жовтні 2014 року.

Об’єкт складається з 5 сполучених між собою підвальних приміщень з арковими склепіннями, виконаними з червоної цеглини на вапняному розчині. Два з них займає кафе, в решті трьох розміщено елементи систем водопостачання та опалення Харківського коледжу будівництва, архітектури та дизайну.

Оригінальна підлога цих приміщень засипана ґрунтом на висоту до 2 м. У зв’язку з цим нині висота підвалу коливається від 2,5 до 3,5 м. Ширина – від 3,4 до 4,5 м. В одному з приміщень виявлено елементи старої опалювальної системи: залишки конструкції печі та ніші у склепінні, по яких гаряче повітря підіймалося в товщі стін та опалювало надземні приміщення.

У трьох місцях підвальні приміщення були розділені новими мурами вже у другій половині ХХ століття. В одному випадку відбулося пробивання склепіння для розміщення колони, що підтримує перекриття першого поверху. У південній торцевій стіні, що виходить до вул. Квітки-Основ’яненка, в частини підвалу чітко помітні закладені цеглою на вапняному розчині двері, які, ймовірно, вели у вугільну яму, що знаходилася за межами периметра будівлі.

До вищезгаданої підвальної частини будівлі з боку вул. Квітки-Основ’яненко примикає система з 6 підземних галерей, також виконаних з пізніше потинькованої червоної цеглини на вапняному розчині. Висота галерей 2,25 м, ширина – 2,13 м. Підлога земляна. Галерея біля входу на момент початку досліджень була практично повністю засипана землею та будівельним сміттям – на 5-6 м. Галереї будувалися закритим способом та закладені під різним ухилом, що може бути пов’язане з різною глибиною підвальних приміщень будівель, які ці галереї з’єднували. У п’яти випадках галереї закінчуються завалами з поверхні (відбувались проломи склепіння). В одному випадку спостерігається ділянка незавершеного будівництва, не закрита торцевою стіною, що дозволяє нам візуально визначити товщину склепіння 0,75 цегли.

На стінах присутні сліди води, що дозволяють зробити висновок про те, що колись цей підземний хід був затоплений більш ніж на 1,5 м.

У місцях перетину тунелів у склепінчасту частину було вбито металеві гаки, на підлозі знайдено маленькі порцелянові ізолятори, схожі на виявлені в підземній споруді в районі вул. Римарській, 23 елементи електропроводки.

Матеріал на полу – в основному, побутове сміття середини та другої половини ХХ ст. Це пов’язано в першу чергу з тим, що даний підземний об’єкт у 1941–1943 роках використовувався як бомбосховище для цивільних осіб та військовослужбовців, на що вказують як свідчення харківських старожилів, так і знахідки – залишки гвинтівки Мосіна зразка 1891–1930 рр. та рації.

Таким чином, на основі зібраної до теперішнього часу інформації та натурних обстежень даного підземного об’єкта, можна зробити висновок про те, що побудована наприкінці XVIII століття закритим способом система підземних галерей, що примикала до підвалів Гостиного двору, спочатку виконувала дві функції – комунікаційну (з’єднувала між собою підвали щонайменше 5 купецьких домоволодінь та Успенського собору) та функцію сховища (винний льох). У 1941 році під час підготовки у м. Харкові мережі об’єктів цивільної оборони для укриття цивільного населення від німецьких бомбардувань зазначені підземні галереї були обстежені та визнані придатними до використання у цій якості.