Почуття прекрасного і толерантне ставлення до інших релігій завжди було притаманне нашим землякам. Однак іноді це все призводило до ряду цікавих казусів. У книзі В. Ф. Давиденка 1901 року видання “Сучасний стан розколу-сектантства в Харківській єпархії” можна знайти декілька досить незвичайних відомостей.

Крім того, в рядах ікон, що прикрашають храми та божниці наших православних селян, дуже нерідко зустрічаються ікони та зображення святих і священно-історичних подій католицького характеру або самовигадливі зображення, що становлять плід фантазії місцевих живописців. І такі зображення у багатьох по селах під час ярмарків складають предмет блюзнірської торгівлі.

Іншими заходами, схваленими Місіонерським З’їздом духовенства для підняття релігійно-морального рівня в православному населенні парафії та для боротьби зі штундо-толстовщиною, визнано такі:

…10) Просити Єпархіальне начальство звернути увагу кого слід на ікони, що розповсюджуються в народі, так званого суздальського і католицького письма, і на недбалий спосіб їх продажу на відкритій площі, на рогожі, під возом…

Під “католицькими іконами” автор більш ніж імовірно мав на увазі ікони із зображенням серця Ісуса або серця Діви Марії, властиві лише католицтву. До речі, їх у православних храмах Харківщини можна зустріти й донині, якщо, звичайно, уважно придивитися…