Історія м. Харкова налічує три з половиною сторіччя. Однак, як ми знаємо, в ній міститься чимало «білих плям», гідних серйозного вивчення. Одним із таких «плям» є підземні ходи під центральною частиною нашого міста, про які й досі відомо більше байок ніж правди. Початок їх вивчення поклали священнослужителі ще в кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Частина ходів під культовими спорудами, вже тоді використовувалася для потреб церкви.

Пізніше, у другій пол. XIX – поч. XX ст., вивченню такої романтичної та загадкової сторони харківського містобудування присвятили себе і світські дослідники столиці Слобожанщини. Досліджуючи архівні матеріали та спираючись на знання старожилів, вони дійшли обґрунтованого висновку про наявність під центральною частиною міста розгалуженої мережі підземних споруд, що частково використовуються для господарських потреб (наприклад, відомим харківським купцем Жевержеєвим), а частково використовуються церквою (підземна частина монастирського комплексу).

Основними причинами уваги дослідників до харківських підземних споруд були як інтерес до історії рідного міста та його таємниць, так і утилітарна необхідність вивчити те, що знаходиться під ногами харків’ян і може становити загрозу для будівництва, а іноді й пересування.

Поява першого наукоподібного дослідження, присвяченого харківським підземним ходам, пов’язана з підготовкою до проведення у Харкові 1902 року XII археологічного з’їзду. Таким дослідженням, на нашу думку, є листа колишнього ректора Харківського імператорського університету професора І.П. Щелкова голові попереднього комітету з влаштування XII археологічного з’їзду Д.І. Багалію, опубліковане у Працях попереднього комітету разом зі статтею М. Леваковського «Про підземні ходи м. Харкова». Раніше цю статтю було надруковано у «Харківських відомостях» і, по суті, вона була живим відгуком на звернення Д.І. Багалія до харків’ян із проханням повідомляти всю відому інформацію про харківські підземелля попередньому комітету.

Провали, що почастішали, і знахідки старовинних підземних споруд при проведенні земляних і будівельних робіт на початку ХХ століття призвели до того, що при Харківській міській управі було створено два підрозділи, метою яких стало вивчення підземного простору міста Харкова:

1. Відділ із завідування підземними спорудами та погодження підземних робіт при Технічному відділі Харківської міської управи;
2. Комісія з дослідження підземних ходів у м. Харкові.
   
   Історію діяльності відділу можна простежити за документами Державного архіву Харківської області з 11 квітня 1913 р. до 27 листопада 1914 р.

Найповнішу картину діяльності комісії ми можемо отримати з її протоколів, опублікованих у Вістях Харківської міської думи, які охоплюють період з 24 липня 1913 р. по 2 липня 1914 р., а також з численних матеріалів харківського періодичного друку 1913-1914 рр.

Далекого 3 травня 1913 р. у Харківській міській управі відбулося засідання особливої ​​комісії з визначення місць та умов прокладання підземного телефонного кабелю. У постанові частини протоколу засідання цієї комісії вимагалося визнати, що кожен проєкт підземних споруд у м. Харкові має бути представлений на обговорення погоджувальної комісії з влаштування підземних споруд, лише з висновком якої може надходити на затвердження Міської управи.

За 10 днів завідувач інженерного відділення Харківської міської управи З.Ю. Харманський (згодом голова комісій з узгодження підземних робіт та з обстеження підземних ходів) у своїй доповіді міській управі від 13 травня 1913 р. зазначав, що необхідно в найкоротший термін «обміряти в натурі всі труби, кабелі, колодязі та інші підземні споруди; нанести їх у досить великому масштабі на одне креслення, точно позначити їх становище, як в горизонтальній, так і у вертикальній площині, і скласти повну їх опис». Також, на його думку, через те, що кількість підземних споруд постійно збільшується, потрібно створити при Міській управі постійний орган, який би відав усіма підземними роботами, їх класифікацією та систематизацією, а також складанням планів усіх підземних споруд, що були на той час окремою проблемою через відсутність виконавчих креслень з більшості з них.

Таким органом став відділ із завідування підземними спорудами та погодження підземних робіт, завдання якого було двояким:

• По-перше, скласти повну картину всіх підземних споруд в межах міста;
• По-друге, координувати дії різних осіб та установ, як громадських, так і державних, при виконанні ними різноманітних підземних робіт.

Питання підпорядкування співробітників відділу вирішувалося досить легко – їх безпосереднім керівником був міський інженер, а весь комплекс робіт перебував у завідуванні члена управи інженерного відділу Технічного відділення.

Таким чином, вже у 1913 р. для харківської міської влади стає нагальним завдання вивчення та впорядкування підземних споруд, які вже існували, а також створення норм та правил, за якими мають проводитися земляні роботи, прокладання комунікацій та будівництво нових підземних споруд.

Для вирішення цього складного завдання були залучені фахівці різних міських служб, які увійшли до складу комісії з узгодження підземних робіт.

Головою комісії став вищезгаданий член управи, інженер З. Харманський, членами комісії були призначені:

• міський інженер Б. Кустерський;
• головний інженер Поштово-телеграфного округу, інженер Іванов;
• завідувач мережі міської електричної станції Б. Гамрат-Курек;
• головний інженер з розширення водопроводу Д. Тіц;
• головний інженер водопроводу С. Пономарьов;
• головний інженер міської електричної станції Пилков;
• техник газового завода Г. Стефанович;
• головний будівельник каналізації Д. Черкес;
• секретар, діловод Технічного відділення міської управи, інженер М. Євсєєнко.

Як видно з вищезазначеного списку, підбір складу комісії за погодженням підземних робіт був не випадковий і був зумовлений насамперед ступенем участі тих чи інших міських служб у проведенні підземних робіт.

Протягом 9 місяців 1914 року комісія ретельно розробляла «Загальні міркування про охорону підземних споруд», які вилилися до затвердженої Харківською міською управою 24 жовтня 1914 року «Інструкції щодо узгодження підземних робіт». Ця інструкція встановлювала чіткі правила проведення зазначених робіт та була обов’язковою для виконання усіма міськими службами, які ведуть підземні роботи.

Які кабелі та труби, на якій глибині та на якій відстані один від одного, в якій послідовності та на якій підставі повинні бути розміщені, які служби повинні проводити роботи, а яким слід контролювати їх – ось основний зміст цього важливого для безпеки ведення підземних робіт та подальшої експлуатації підземних споруд у місті документа.

Щомісячні наради та перевірки, розробка та затвердження проєктної документації, вирішення спорів між різними відомствами та службами, що проводять підземні роботи, вивчення та благоустрій підземного простору міста Харкова в цілому, – ось чим займався відділ з завідування підземними спорудами та узгодженню підземних робіт при технічному відділі Харківської міської управи. Відкриття нових фрагментів підземних ходів у центрі Харкова влітку 1913 р. призвело до того, що Міська управа, за пропозицією губернатора №2199 від 2 липня 1913 р., доручила міському інженеру Б. Кустерському та міському архітектору А. Лінніку досліджувати. члену управи З. Харманському – створити комісію з дослідження підземних ходів за участю співробітників зацікавлених міських служб.

Вже на першому засіданні комісії обговорювалося питання про широкомасштабне вивчення харківських підземних ходів в археологічному відношенні та нанесення вже відкритих та передбачуваних ходів на план Харкова з метою попередження домовласників та будівельників про необхідність дотримуватися запобіжних заходів при зведенні фундаментів та стін будівель.

Нестача археологічних даних призвела до того, що було вирішено запросити як члена комісії представника Харківського археологічного товариства і просити суспільство видати всі наявні матеріали на тему. До роботи комісії активно доєднались представники Історико-філологічного товариства Харківського імператорського університету. У тому числі – завідувач геологічного кабінету університету О.С. Федоровський, завідувач історичного архіву Є.М. Іванов, професори В.І. Сава та М.Ф. Вінниця.

Оглянуті у липні 1913 р. членами комісії підземні ходи під Миколаївською площею, Соборним та Горяїнівським провулками були визнані безпечними (принаймні протягом найближчих 10 – 15 років), також було прийнято ще одне рішення про необхідність їх нанесення на план міста.

Жваві суперечки викликало питання призначення підземних ходів. Представники університету В.І. Сава, Є.М. Іванов та А.С. Федоровський вказували на той факт, що будівництво ходів мало суспільний характер і велося з метою оборони та можливої ​​втечі населення під час татарських набігів. Професор Федоровський також вказував на те, що підземні ходи як історичні пам’ятки є досить поширеними. Наприклад, відомі подібні ходи у Києві, Полтаві та Чернігові. Зовсім іншою була точка зору міського архітектора Г. Павловського, який вважав, що будівництво ходів мало комерційні цілі та влаштування підземель була справою рук купців або винних відкупників, які використовували підземні ходи для зберігання своїх товарів.

Наприкінці серпня 1913 р. комісією було прийнято програму обстеження підземних ходів, запропонована А.С. Федоровським. При цьому головною метою програми визнавалося забезпечення безпеки підземель для споруд шляхом проведення натурних досліджень та складання точного плану всіх оглянутих ходів. Це завдання було доручено інженерному відділу Міської управи.

Недостатнє фінансування та складнощі з проведенням дослідницьких робіт на території приватних володінь призвели до того, що основними формами роботи комісії влітку 1914 р. стали розсилання листів виконавцям підземних робіт з проханням сповіщати комісію щодо підземних галерей та вивчення архівних матеріалів. З початком Першої світової війни комісія дослідження підземних ходів припинила свою діяльність.

Таким чином, наявність при Харківській міській управі упродовж 1913-1914 рр. двох підрозділів, які займалися вивченням та благоустроєм підземного простору міста, дозволяє говорити про певний позитивний внесок органів місцевого самоврядування м. Харкова у справу дослідження харківських підземних споруд на початку ХХ століття.

Література:

• 1. Праці Харківського попереднього комітету з влаштування XII археологічного з’їзду. – Т.1. – Х., 1902.
• 2. ДАХО, ф.45, оп.4, д.11868.
• 3. Вісті Харківської міської думи. – Х., 1913 №8; 1914 № 6,7,8.
• 4. Харківські губернські відомості. – Х., 1913 – 1914.
• 5. Південний край. – Х., 1913 – 1914.
• 6. ДАХО, ф.45, оп.4, д.11868, С. 117.
• 7. ДАХО, ф.45, оп.4, д.11868, С. 32.
• 8. ДАХО, ф.45, оп.4, д.11868, С. 33.
• 9. ДАХО, ф.45, оп.4, д.11868, С. 96.