Маловідомий крихітний провулок Лізи Чайкіної неподалік вокзалу практично нічим не примітний, він, по суті, тупиковий для автомобілів і тут дуже мало будівель. Але є одна, яка запам’ятовується – гуртожиток інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації Українського державного університету залізничного транспорту (УкрДУЗТ). Його смугастий вигляд нагадує деякі харківські будинки 1920-х – 1930-х рр., саме в ці роки він і був побудований. В ньому присутні нотки еклектики модерну та конструктивізму. Старожили УкрДУЗТ кажуть, що цей будинок у провулку Лізи Чайкіної, 2 було збудовано як гуртожиток для Харківського експлуатаційно-тягового інституту залізничного транспорту з самого початку, тобто його призначення не змінювалось.

Ліза Чайкіна – це підпільниця, розстріляна німцями у листопаді 1941-го в Калінінській (нині Тверській) області під час Другої світової війни.

Колись провулок мав назву Леусовський, тут жили різні люди – купці, міщани, дворяни…

Наприклад, у першому будинку 1909-го р. жив Микола Сигізмундович Вінклер, дворянин, унтерофіцер у відставці, власник книгарні у Харкові на вул. Московській №25.

А ось у 9-му будинку в 1911-му році жив Йосип Олександрович Бродович, магістр богослов’я, екстраординарний професор Харківського університету.

Будівля гуртожитку УкрДУЗТ постраждала внаслідок російського ракетного удару 14 травня 2023 р.