Як відомо, наш улюблений Харків ― місто інтернаціональне та толерантне. Як зараз, так і 100 років тому в ньому існували іноземні консульства та різні громадські національні організації. Тому французький, латиський, німецький, бельгійський, англійський, американський та інші «Харкови» є невіднятною частиною нашої історії.
Природно, представникам національно-релігійних громад потрібні були місця для похорону своїх покійних земляків – у місті існували католицькі, лютеранські, мусульманські та єврейські цвинтарі. Але в сьогоднішній статті йтиметься не скільки про них, а про історію появи однієї з національних організацій.
Отже, 14 квітня 1910 року в «Харківську губернську присутність у справах про товариства та спілки» було подано прохання. У документі п’ять засновників клопотали про відкриття у нашому місті організації під назвою «Товариство благоустрою єврейського цвинтаря». А особистий почесний громадянин Микола Еммануїлович Сегал, який проживає в будинку №26 на Сумській вулиці, був уповноваженим бути присутнім прохачами від їхнього імені на засіданні під час обговорення проєкту статуту, а також надання пояснень.
Отримавши прохання, того ж дня (14 квітня) з позначкою «екстрено» чиновники надіслали запит до правоохоронних органів із проханням дати інформацію про політичну благонадійність пойменованих у проханні осіб. А вже 29 квітня надійшла відповідь, з якої випливало, що засновники «Товариства благоустрою єврейського цвинтаря», а саме:
- Пейсах Якович Бурас
- Мордух Давидович Левінсон
- Ізраїль Пейсахович Бурас
- Михайло Якович Тарловський
- Яків Пейсахович Бурас
- Михайло Лейбович Хацкель
за весь час проживання у місті Харкові ні в чому поганому в моральному відношенні не були помічені, під судом і слідством не перебували та до справ політичного характеру не залучалися. На початку травня цим людям було розіслано запрошення ― 17 травня до 2-ї години дня з’явитися на вулицю Губернаторську №16 для надання словесних пояснень у справі про утворення «Товариство благоустрою єврейського цвинтаря».
У результаті Губернська Присутність 17 травня прийняла рішення затвердити проєкт статуту «Товариства благоустрою Єврейського цвинтаря», поповнивши його за згодою уповноваженого від засновника рядом правок. З низки причин вибори членів правління відбулися лише 2 жовтня. У результаті з семи членів правління практично всі були раніше співзасновниками товариства, зокрема представники сімейства Бурас. Нічого дивного в цьому, в принципі, немає. Глава сімейства Петро Якович Бурас (він же Пейсах Якимович) мав у нашому місті тютюнову фабрику, продукція якої на початку ХХ століття мала великий попит і успіх не тільки в Російській імперії, а й за кордоном. Адже девіз торгового будинку «Бурас і Ко» говорив: «Найкращий тютюн за найскромнішою ціною». Маючи чималий достаток, Петро Якович також заслужив славу щедрого мецената. Звичайно, не забував він і про свою національну громаду, беручи активну участь у її житті, а також створення та розвиток всіляких єврейських організацій.
Про важливість цього суспільства можна судити з чітко прописаних у статуті цілей.
§1. Суспільство має на меті сприяти економічному та духовному благоустрою харківського єврейського цвинтаря.
§2. Засобами для досягнення зазначеної мети є:
- Приведення території цвинтаря в гарний стан, що відповідає висоті поняття про місце останнього упокою;
- Постійна прикраса цвинтаря та спостереження за змістом його в санітарному та гігієнічному відносинах;
- Спостереження за справним станом могил, пам’ятників, предметів релігійного культу та всіх інших предметів, споруд та будівель, що знаходяться на цвинтарній території;
- Доставлення всього необхідного під час поховання за єврейським обрядом померлих бідних євреїв;
- Допомога з витратами сім’ям померлих бідних євреїв, пов’язаних із похованням.
- Прагнення до усілякого скорочення витрат на поховання для всіх без різниці євреїв, за неодмінної в той самий час умови дотримання всіх вимог і обрядовості, які наказує єврейська віра.
Отже, як бачимо, завдання засновниками цієї організації ставилися справді високі та добрі.
Ось така розповідь про створення «Товариства благоустрою єврейського цвинтаря», яке було важливе не тільки для харківської єврейської громади, а й було невіднятною частиною історії нашого міста.