Мабуть, у кожного з тих, хто досліджує минуле нашого міста, знайдеться кілька зображень, що особливо дорогі серцю. Для мене одним із таких є знімок, розміщений у листопадовому номері журналу «Вогник» за 1914 рік.
Трохи іронічний підпис під ним каже: «Допомога пораненим у Харкові. Знімок показує, що харківці жертвували всілякі речі, зокрема й такі, як крісла».
І справді, у роки Першої світової війни, як і через 100 років, волонтерський рух у нашому місті був досить потужним. Наші пращури зустрічали біженців на Південному вокзалі, за свої гроші відкривали приватні шпиталі для поранених. Ну і, природно, щиро підтримували військову армію своєї держави, активно висилаючи солдатам все необхідне на фронт. Але що саме відправляли? Хто, звідки, у яких кількостях?
Ці відповіді можна знайти в документах, що зберігаються в Державному архіві Харківської області. Допомагали тоді солдатам як звичайні громадяни в індивідуальному порядку, так і цілі села. Наприклад, у лютому 1915 р. Надя і Клава Шиманські за свої кошти купили та відіслали на фронт військовослужбовцям:
- 66 кісетів;
- 3 шоломи;
- 3 шарфи.
Парафіяни великих і малих церков також не стояли осторонь. Так, священник Архангело-Михайлівського храму слободи Райгородок Ізюмського повіту Антоній Попов писав узимку 1915 року до Харківської губернської земської управи:
Скоріше прошу не відмовити в прийманні цієї жертви моїх парафіян». Зрозуміло, чому батюшка так писав — посилка солдатам була дуже скромною: лише кілька мішків сухарів. Примітно, що мешканці багатьох сіл, волостей та повітів нашого краю збирали на фронт чимало посилок.
З Охтирського повіту в січні 1915 р. був відправлений вантаж для армії:
- полотно – 67 аршинів;
- сорочки чоловічі – 337 штук;
- сорочки жіночі – 7 штук;
- спідня білизна — 281;
- онучі — 3 пари;
- утиральникі (так називали на той час рушники) — 12 штук;
- сухарі житні – 52 пуди, 10 фунтів;
- сало – 3 пуди, 17 фунтів;
- цукор – 2 фунти;
- чай – 1/16 фунта;
- тютюн – ½ фунта.
З Богодухова теж надсилали подібні посилки.
Не менш цікава допомога солдатам зі Старобільського повіту. Список того, що відправляли батьки нинішніх мешканців Луганської області, просто величезний. Наволочки, простирадла, шкарпетки, шарфи, кальсони, вовняні панчохи, сорочки, рушники, теплі рукавиці, носові хустки, пожертвувані місцевими жителями, у великій кількості йшли у армію чи військові лазарети. А мешканцями села Сватове лише на початку року було пожертвувано 27 бочок та 22 ящики сухарів загальною вагою 476 пудів!
У Харківському повіті також було зібрано чимало посилок. Звичайні жителі села Карасівка холодною зимою 1915 року подарували солдатам:
— 124 рушники;
— 27 кальсонів;
— 25 хусток;
— 125 рубах;
— 3 мішки та 1 ящик полотна.
А ось що зібрали жителі села Жихор:
— сорочки – 350 шт.;
— кальсони – 258 шт.;
— онучі — 360 пар.;
— рушники — 40;
— носові хустки — 3.
Окрім теплих речей, у великій кількості з усієї Харківської губернії на потреби фронту наші предки за свої гроші закуповували сало, цукор, тютюн та сірники. Все це вирушало як фургонним збором, так і залізницею до нашого міста. У документації з описами пожертв дуже часто можна зустріти приписку про передачу речей і продуктів безпосередньо до 276-го Куп’янського полку, а також до 125-ї та 126-ї Харківської пішої дружини. Слобожани допомагали не просто армії, а підтримували своїх солдатів-земляків. У списках того, що жертвували у роки Першої світової війни жителі нашого міста, можна знайти багато цікавого. Наприклад:
- олівці – 10 штук;
- конверти – 18 штук;
- свічки – 48 штук;
- армійські намети – 74 штуки;
- піджак – 1 штука;
- срібні вироби: склянка, чайник, ложка столова, чайна ложка, вилка – по 1 штуці.
Кому ювелірні вироби могли стати в пригоді в армії, мені не зрозуміло. Однак автор фото з журналу «Вогник» у своїй іронії на тему того, що мешканці нашого міста жертвували всілякі речі, був однозначно правий. Сто років тому тисячі безіменних волонтерів щиро допомагали армії, як могли. Їхні нащадки роблять те саме і зараз.