1914-1916 роки, у світі вирує Перша світова війна. Звичайно, вона суттєво впливала як на життя держави, так і на життя нашого міста.

Оскільки «ворог не дрімав», героїчна боротьба з ворожими шпигунами та їх не менш героїчний вилов займав вкрай важливе місце в житті суспільства, породжуючи часом за всієї своєї серйозності та веселі казуси.

Харківський віцегубернатор Павло Миколайович Мосальський-Кошуро 30 червня 1914 року відправляє харківському поліцмейстеру та повітовим справникам інструкцію з грифом «цілком таємно» про те, що японці з розвідувальною метою активно користуються… ні, не безпілотниками, а китайцями. Воно-то і зрозуміло, адже японці були людьми аж ніяк не дурними, і прикинули що «до китайців через свою уявну безневинність, добродушність і життєву невибагливість добре відносяться різні верства суспільства…»

Вже 12 серпня 1914 року сам харківський губернатор Митрофан Кирилович Катеринич пропонує харківському поліцмейстеру всіх торговців-китайців негайно затримати та обшукати.

Ворогом виявилася і так улюблена багатьма швейна компанія “Зінгер”.

Адже 3 грудня 1914 року повітові справники Харківської губернії дізналися, що головна контора цієї фабрики доручила своїм агентам із продажу швейних машин збирати негласним шляхом усілякі відомості. Певна річ, у Харкові було вирішено за всім, що пов’язано з «Зінгером», стежити та в разі чого вживати заходів.

До речі, щодо фотографів влада на той час ухвалила цілком здорове рішення. Губернаторам та градоначальникам 13 грудня 1916 року з Міністерства Внутрішніх Справ цілком секретно повідомлялося:

Останнім часом до деяких губернських почали надходити від різних осіб клопотання про дозвіл відкриття фотографічних закладів при станціях залізниць та фотографічних знімків у місцевостях, прилеглих до залізничних ліній.

У мирний час такого явища, як свідчать названі начальства, не спостерігалося.
Тому очевидно, що у всіх випадках порушення зазначених клопотань прохачами переслідуються особливі мети, які мають безперечний зв’язок з питаннями державної оборони.

Внаслідок цього, стосовно Військового Міністерства, прошу Вашу ясновельможність аж ніяк не дозволяти відкриття фотографічних закладів при станціях залізниць, а також виробництва фотографічних і кінематографічних знімків як у смузі відчуження, так і в прилеглій до неї місцевостях.

Що ж до чинних фотографічних закладів при залізничних станціях, то такі мають бути негайно закриті, а за особами, які їх утримують, має бути встановлене спостереження, якому підлягають також і всі особи, які порушили під час війни та ще порушуватимуть клопотання про дозвіл відкриття. названих закладів, щоб мати змогу з’ясувати у кожному окремому випадку наміри та цілі, якими керувалися та керуються такі прохачі. Разом з тим підлягають відібранню і всі видані дозволи на виробництво фотографічних та кінематографічних знімків у смузі відчуження та прилеглої до них місцевостях із встановленням у зазначених видах пильного спостереження за особами, що отримали подібні дозволи.

А ось 31 березня 1916 року Харківському повітовому справнику надійшло вкрай курйозне повідомлення:

31 березня 1916 року. Секретно.

Харківському повітовому справнику.
За отриманими документальними даними, германці через своїх агентів зараз спішно зайняті скупкою можливо великої кількості грамофонних голок, як нових, так і вживаних; входять у відносини з торговими фірмами, що функціонують у Росії, пропонуючи їм висилати голки за вказаними адресами. Голки потрібні Німеччині для особливих потреб, які мають пряме відношення до війни.

Повідомляючи про це, прошу розпорядження про встановлення спостереження за агентами грамофонних фірм і за особами, які займаються скупкою в магазинах і в приватних осіб грамофонних голок, як нових, так і вживаних, і у разі виявлення таких, про кожен випадок повідомляти мені.

Питання, для якої ж злісно «надтаємної» зброї Німеччини необхідно було скуповувати тоді в Російській Імперії грамофонні голки, і досі залишається таємницею.

Щоб посадовці держави знали своїх ворогів в обличчя, того ж 1916 року з грифом, ясна річ, «цілком таємно» Департаментом поліції став видаватися «Альбом осіб, зареєстрованих жандармською, розшуковою та спільною поліцією за підозрою у шпигунстві».

У вступі авторами вказувалося наступне:

Випускаючи цей альбом Департамент Поліції ставив за мету дати можливість посадовим особам, які мають відношення до справи боротьби зі шпигунством, мати під руками, які можуть виявитися корисними, відомості про осіб, які вже зареєстровані в різних місцевостях Росії чинами жандармської, загальної та розшукової поліції за підозрою в шпигунстві протягом часу до 31 грудня 1915 р.

При користуванні справжнім альбомом слід пам’ятати, що перебування в ньому фотографії тієї чи іншої особи ще не може служити безперечним доказом абсолютної винності у шпигунстві. У зв’язку з чим для отримання більш докладних відомостей слід безпосередньо від себе вимагати їх від тієї поліцейської установи, яка вказана в альбомі, та зареєструвала ту чи іншу особу, як дотик до шпигунства.

У ньому розміщувалася детальна інформація з фотографіями та відбитками пальців про затриманих за підозрою у шпигунстві у період з 1910 по листопад 1915 року 427 чоловіків та 38 жінок. Слід зазначити, що попри те, що держава воювала з Німеччиною, на першому місці за кількістю затримань 85 осіб (20% від загальної кількості) були євреї, які були російськими підданими. Для тих часів це було досить логічно – «воюємо з Німеччиною – вороги євреї». Особливо цікавими для нас є 7 шпигунів, затриманих у Харкові. Завдяки інформації про них ми можемо, так би мовити, побачити плоди вищезгаданих розпоряджень, а також дізнатися, ким були шпигуни, де жили і як виглядали.

Отже, знайомтеся.

№ 40. Біссінг Яків Фрідріхович. Національність – німець. Віросповідання – католицьке. Конторник компанії Зінгера. Місце проживання – місто Харків, Нікітинський провулок, будинок 5. Затримано 30 вересня 1915 року.

№ 88. Гентчель Карл Ернестович. Національність – латиш. Віросповідання – лютеранське. Керівник компанією Зінгера. Місце проживання ― місто Харків, вулиця Царицинська, будинок 25. Затримано 30 вересня 1915 року.

№ 118. Детман Отто Генріхович. Німецький підданий. Місце проживання – місто Петроград. Був власником контор з влаштування фасадів. Затриманий 22 липня 1914 року в Харкові за підозрою у шпигунстві.

№208. Круглянський Шмай Лейзер-Берков. Віросповідання – юдейське. Місце проживання – місто Харків, вул. Петінська, будинок 43. Затриманий 15 червня 1915 року.

№ 278. Перпер Ізраїль-Сруль Мошков-Моїсеєв. Віросповідання – юдейське. Місце проживання – місто Одеса. Уповноважений автомобільного заводу товариства Оверлент.

Затриманий 19 липня 1914 року в Харкові за підозрою у шпигунстві.

№280. Петтер Павло Карлович, шофер. Німецький підданий. Віросповідання – лютеранське. Місце проживання ― місто Харків, Мала Гончарівка, будинок 24. Затримано 19 липня 1914 року в Харкові за підозрою у шпигунстві.

№ 427. Яницький Владислав. Поляк, чорнороб, віросповідання – католицького. Місце проживання – місто Харків, вул. Усівська, будинок 3. Затримано 30 листопада 1915 року в Харкові.

Певна річ, що це далеко не все. Тож веселі та сумні історії про шпигунство у Харкові під час Першої Світової війни на цьому не закінчуються, а лише починаються.