Під час підготовки матеріалу для екскурсій по місцям зруйнованих храмів ми знайшли цікаву книгу 1911 року “Огляд російських сект та їх толків”, видану у Харкові в друкарні Губернського правління. В ній можна знайти багато інформації про різноманітні “неканонічні” релігійні течії XIX століття.

Наразі заведено вважати, що різноманітні церкви та секти, що з’явилися в Україні у 1990-х роках. – це нові віяння, які були принесені з-за кордону. Проте і в дореволюційній Харківській губернії цих течій було безліч, і вони мали дуже різноманітне коріння. Наприклад, штундисти, які пізніше влилися у баптистський рух, виникли довкола німецьких переселенців. Вони були запрошені Катериною ІІ ще наприкінці XVIII століття для заселення південних українських губерній. Протягом XIX століття цей рух поширився серед українських селян на північ, дійшовши до Харкова. При цьому селяни могли ходити у звичайну православну церкву, а потім збиратися для Stunde (з ним. “Година”, тобто молитовна година) для тлумачення Біблії.

Але були й більш давні релігійно-містичні рухи, багато з яких сягали корінням у язичницькі традиції – хлисті, стрибуни, скопці, молокани, і т.д. Обряди деяких сект носили дикий і дивний характер навіть за нинішніми мірками та ми не наводитимемо їх з морально-етичних міркувань.

Православна церква розглядала ці секти дуже серйозно і проводила цілеспрямовану місіонерську діяльність серед апологетів як нових, так і старих релігійних рухів. При цьому, наприклад, зазначалося, що для дискусій зі штундистами священикові-місіонеру треба бути вкрай грамотним у знанні Святого Письма, оскільки штундисти знали його дуже добре і словесний поєдинок з ними був схожий на шаховий.

Слід зазначити, що після Революції 1905 був виданий вкрай важливий у релігійному житті країни указ “Про зміцнення початка віротерпимості”, який значно послабив гоніння як на іновірців, так і на “невизнані” церкви та секти. Але вже за кілька років станеться інша, Жовтнева революція 1917 р. і гоніння спалахнуть із новою, небаченою раніше силою…