Ось вже незабаром багато хто з нас святкуватиме прекрасне свято ― День Святого Миколая. Хтось цього дня сам отримає подарунки, хтось допомагатиме святому їх дарувати.
Діти будуть радіти отриманим солодощам, іграшкам та книгам. У XIX – початку XX століть, як і зараз, чудово оформлені та ілюстровані дитячі книжки вважалися одним із найбажаніших подарунків на Миколу.
Якими ж були і як виглядали книги, які читали наші далекі прапрадіди та прапрабабусі?!
У 1840-х роках вони могли отримати в подарунок такі арабські казки «Тисяча та одна ніч».
У 1891 році видання книготорговця Ф. А. Бітепажа як подарунок маленьким і слухняним дітям пропонувало придбати «Дитячі Забави». Ця книга була 15 розфарбованими картинами на картоні з віршами С. І. Лаврентьєвої.
У 1892 році це видання випустило ще більш прекрасне продовження. Справді, дивлячись на цю книгу, так і хочеться самому сказати: Що за краса!
Наповнені містицизмом та символізмом популярні на той час «Казки Кота-Мурлики». Пов’язано це, безумовно, з тим, що їхній автор, Микола Петрович Вагнер, сам перебував під великим впливом ідей спіритизму. Ясна річ, що юні читачі цього не знали та просто захоплено читали книгу.
Діти, які любили малювати, могли отримати у 1902 році від Святого Миколая ось таку прекрасну та потрібну книгу і самим її розфарбувати.
Назва «Казки дідуся» серед друкованої продукції того часу була дуже популярною. Через це в різний час різними авторами та видавництвами були випущені книги з однаковою назвою.
Однак казки писали на той час не лише дідусі, а ще й бабусі… і навіть няньки!
До речі, блакитна фея теж вміла записувати чарівні історії.
Для тих юних читачів, які в якості подяки за подарунки бажали порадувати своїх близьких, випускалися спеціальні книжки з великим вибором різних привітань на всі випадки життя.
Найменшим могла стати в пригоді «Перше слівце. Хрестоматія для малюків від 3 до 8 років».
Знайомі багатьом казки на початку ХХ століття могли називатись та бути проілюстровані вельми незвичайно. Смоляний бичок жваво скакав маковим полем. Лускунчик взагалі був Лускуном, а невинна, на перший погляд, казка «Теремок» своїм оформленням швидше нагадувала обкладинку альбому якогось музичного гурту в стилі «heavy metal». Видавці ж казки «Синя Борода» взагалі примудрилися уподібнити своє творіння до середньовічного манускрипту.
Прославився як майстерний ілюстратор та оформлювач казок та геніальний художник Іван Якович Білібін. Обкладинки книг, створені ним, можна сміливо класифікувати як витвори мистецтва.
Заповзятливі харківські купці змогли завдяки йому отримати для себе неабияку вигоду. На початку ХХ століття «Парова фабрика цукерок, пряників та макаронів Д.К. Кромського» випускала серію шоколадних плиток «Василиса прекрасна».
Купивши кілька плиток цього шоколаду, можна було зібрати та прочитати відповідну казку.
Проте набагато більше, ніж Білібін, дітям, які жили наприкінці XIX – на початку XX століття був відомий дворянин Харківської губернії, онук засновника Харківського університету – Микола Миколайович Каразін.
Ця найталановитіша людина не тільки сама писала книжки для дітей, а й була ілюстратором незліченної кількості казок, що видавалися на той час.
Давним-давно, 1844 року, друкарнею К. Жернакова було випущено 4-томник «Казка за казкою». Одна з них ― «Татарські набіги» починалася з таких слів, які й досі можуть скласти життєве кредо багатьох харків’ян:
Добре нам, харківцям, жити зараз! Немов за приказкою: живемо, як у Христа за пазухою. Власність кожного недоторканна, свобода в заняттях ніким не стискається, як до Бога високо, а до Царя далеко, тобто начальники найближчі, що називається, під рукою, суд і розправа під боком…
Нехай же Святий Миколай принесе всім більше казкових подарунків, у яких буде чимало й харківського.