У нашому світі завжди були, є і будуть мерзенні та злі люди, які пишуть доноси на інших.

Облити брудом того, хто неприємний, не так і складно, головне – наявність при цьому багатої уяви. Чим більше я працюю з архівними справами, тим більше переконуюсь, що багато в історії та житті нашого міста повторюється – і події, і персонажі. Деякі люди, які мають певні погляди, здається, взагалі за минулі 100 років не померли. Так і мешкають серед нас…

Далекого 28 липня 1914 на ім’я харківського віцегубернатора Павла Миколайовича Масальського-Кошуро прийшов наступний анонімний донос.

Його Ясновельможності
Пану Харківському Віцегубернатору

ВАША ВЕЛИЧНІСТЬ.

У той час, коли Свята РУСЬ сколихнулася на захист ДОРОГОЇ БАТЬКІВЩИНИ, коли в Христових Храмах підноситься молитва до БОГА про здоров’я улюбленого ГОСУДАРЯ ІМПЕРАТОРА і про дарування перемоги Російській Зброї, коли старий і малий, з вірою в БОГА та ЙОГО святу ВОЛЮ молять ГОСПОДА, водночас з цим, як ніде в жодному місті в державі твориться відкрита розпуста і пияцтво в будинках терпимості та, де споюють євреї нещасного російського воїна, забираючи від нього останні гроші та нагороджують венеричними хворобами, виводять з ладу сотні російських воїнів.
Невже тепер, у такий час неможливо знищити те, що свідомо гніздиться для шкоди людства, служачи одночасно пунктом для роздачі прокламацій у війська.
Невже власникам кубла (всі хрещені євреї) закон дозволяє відкрито торгувати християнським тілом беззахисних жінок, які потрапили в сіть заповзятливих господарів такої жахливої та ганебної справи?
ВАША ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ, я, ми, глибоко вірю в Вас, як в людину істинно-російську, яка перебуває на чолі інтересів Уряду та Товариства і звертаючись до Вас переконаний, що Вами будуть вжиті заходи до знищення цієї клоаки особливо тепер.
Адже неможливо без співчуття дивитися на все, що тут коїться, коли найгіршим обманним чином грабують російського солдата, споюючи його спиртними напоями, сотні пляшок яких на очах поліції вносяться і виносяться відкрито і безкарно.
Кажуть, що у цих будинках існують спеціально влаштовані дзеркальні кімнати, єдина мета яких для того, щоб споєного та одурманеного відвідувача краще грабувати.
Адже це жахливо. Єврею, німцеві, турку крім волі нещасної жінки, за відому плату підприємцю вільний доступ для знущання з християнського тіла і душі.
А скільки сліз нещасних матерів, дружин і обдурених, залучених до будинків розпусти дівчат?

ВАША ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ на Вас надія Суспільства і мені старому хочеться вірити, вірити глибоко, що Вами як відданому ЦАРЮ і ВІТЧИЗНІ будуть вжиті заходи, хоча на цей час, до знищення того зла, яке забруднює віру і людей.
Адже немає цього в Москві, немає в Петербурзі ТАК чому ж необхідно це для Харкова?
Заборонити торгувати собою — не можна, але заборонити євреям торгувати тілом християн потрібно.

(Орфографія та пунктуація автора збережені у первісному вигляді)

Реакція влади була прямо-таки блискавичною. Приставу 2-ї ділянки було негайно доручено «доставити найдокладніші відомості з цього питання».

Як водиться, донос виявився все ж таки хибним. Після проведення розслідування у звіті читаємо таке:

Дівчата надходять у них добровільно без будь-якого насильства їхньої волі чи стороннього впливу і виходять звідти безперешкодно. Щоб уникнути розвитку та поширення хвороб дівчини щотижня піддаються огляду Міського Лікаря. У дні мобілізації справді будинки терпимості відвідувалися запасними нижніми чинами та для спостереження за порядком і тишею військове начальство надсилало патрулі. Що ж до торгівлі спиртними напоями, то така в будинках терпимості не робилася і не робиться, оскільки за недопущенням цієї торгівлі я встановив спостереження з містових та постійного наглядача.

Проте здається мені, що головним мотивом всього цього брехливого доносу були аж ніяк не почуття патріотизму чи моралі. Писалося все задля цього: «Заборонити торгувати собою — не можна, але заборонити євреям торгувати тілом християн треба».

Так що донос доносу різниця. Мені ось цікаво, а написав би цей вкрай безглуздий і смішний наклеп анонімний поборник моральності, якби знав, який сміх він викличе після 100 років? Думаю, нинішнім авторам теж не завадило б замислитись на цю тему…