Багато хто в наш час каже, що нині люди зовсім здичавіли, а раніше все було краще і по-іншому. Проте, чи можемо ми зараз уявити таку ситуацію?
Припустимо, днями до одного з харківських театрів приходить журналіст, який веде музичну колонку. Невдоволені його статтями актори оточують нещасного та жорстоко б’ють.
Сьогодні таке здається абсолютно немислимим. Разом з тим, 130 тому у нашому улюбленому місті саме такий випадок мав місце. Те, що сталося, настільки обурило суспільство, що про цей скандал писали не лише місцеві газети, а й загальнодержавні журнали.
Ім’я Віктора Івановича Габеля (1846–1892 рр.), відомого під псевдонімом «Родон» зараз мало кому що скаже. Адже в другій половині XIX століття цей комік-буф був надзвичайно популярним.
Габель був дворянського походження та спочатку планував присвятити своє життя адвокатурі. Проте після закінчення 1867 року юридичного факультету Київського університету св. Володимира він вступає до Київської драматичної трупи та 9 років проводить у провінції, гастролюючи різними містами та завойовуючи все більшу популярність.
Але цього успіху Віктору Габелю мало. Переїхавши 1876 року до Москви, він зміг завоювати симпатію місцевих поціновувачів мистецтва і навіть згодом відкрити оперетковий театр власного імені.
Комік-буф “Родон” відрізнявся невичерпним гумором і по праву вважався майстром винахідливої імпровізації, часто вставляючи в текст своїх ролей злободенні сатири.
У 80-х роках XIX століття якийсь московський фабрикант Степан Іванович дозволяв собі неймовірні витівки, бувши свого роду знаменитістю щодо неподобств, скандалів і дурниць.
Якось, бувши у цирку, він побачив виступ відомого дресувальника, клоуна Танті.
Цей клоун мав «вчену свиню», яка могла на замовлення публіки знаходити носом літери, розкладені по підлозі арени, щоб з них складалося потрібне слово — звичайно, коротке.
Степана Івановича з товаришами охопила дика ідея купити у Танті цю свиню, щоб її засмажити та з’їсти, яких би грошей це йому не коштувало. У результаті угода відбулася, і п’ятеро потворників свиню отримали.
Реакція «Родона» була негайною. Виступаючи в театрі, він заспівав вигадані ним самим віршики на злобу дня приблизно такого змісту:
Ось купці в хмільному азарті,
Щоб їжу дати брехні
Вирішили у Танті
З’їсти вчену свиню.
І вони насправді
Свиню з цирку з’їли…
На жаль, Віктор Іванович Габель так і не зміг стати добрим антрепренером. Адже для успіху в провінції опереткового театру необхідно було хоч іноді поступатися вимогами мистецтва заради смаків публіки. А “Родон” на це ніколи не погоджувався.
Влітку 1886 року його трупа приїжджає на виступи до Харкова.
Журналістка жіночого журналу «Модний Світ», яка писала під псевдонімом «Княжна» у липневому номері 1886 року про це напише наступне:
У Харкові, у комерційному саду, актори трупи м. Родона, незадоволені кореспонденціями пана Р., цілком скромного і неупередженого рецензента, оточили його і жорстоко побили. Р. став закликати на допомогу. З’явилася поліція та розпорядники. Для складання протоколу всі вирушили до контори театру. Тут, не звертаючи уваги на поліцію, актори знову почали лаяти та бити рецензента, доки прибічники та городові не вжили в дію силу. Що можна подумати про це нечуване неподобство? Ось саме дикі люди.
І справді, що можна про це подумати? Адже зараз така подія для Харкова зовсім немислима.
Які, до речі, каліцтва поніс «скромний і неупереджений рецензент» музичного стовпчика, який служив чи то в газеті «Південний Край», чи то в «Харківських Губернських відомостях», і за які свої статті історія мовчить.
Ну а сам «Родон» помер в Одесі 8 червня 1892 і був похований в Москві, на Ваганьковому цвинтарі.
