Ця скандальна, але маловідома історія кохання нерозривно пов’язана з іменами двох Харківських архіпастирів.

Єпископу Філарету (Гумілевському) вона коштувала Харківській єпархії.

Архієпископ же Сава (Тихомиров) згадує про неї в настанові та з подробицями.

То що ж сталося 29-го серпня 1857 року? Чому подію цю одні називають «Філаретівською справою», інші «архієрейським пасквілем», а треті «спокусою преосвященного Харківського»?

У третьому томі “Історико-статистичний опис Харківської єпархії” Філарета (Гумілевського) (видання “Харківського приватного музею міської садиби”) було розміщено статтю О. Ф. Тарасенка “Архієрейство Філарета (Гумілевського) у Харкові”.

У ній автор наводить наступний випадок:

Найбільшого клопоту йому приніс Харківський Хорошівський жіночий монастир, на облаштування якого він витратив багато часу та енергії. У цьому монастирі Філарет вів «товариський» статут замість «вільного» способу життя тамтешніх мешканців. Для цього йому довелося здійснити кадрові перестановки. Багатьом це не сподобалося, і на архієрея було складено пасквіль, який поширювали у Харкові. «Філаретівська справа» набувала гучного резонансу. Нові обставини у монастирі спровокували спеціальне розслідування. Суть події передає у своєму листі митрополит Філарет (Дроздов) до Тверського архієпископа Олексія: «Ви чули про спокусу преосвященного Харківського? Початком цього була незначна необережність: він узяв з іншої єпархії родичку-монахиню і визначив її скарбником до монастиря. Якийсь граф спокусив послушницю монастиря, одружився з нею і мав безсоромність з’явитися з нею в монастирі. Його там образили. І звідси наклеп. Я пізно дізнався про скарбника-родичку преосвященного, і тому пізно писав до нього, що архієрею обережно має поводитися до родичів, які служать у його єпархії, а з інших єпархій родичів краще зовсім не брати. Тепер ігуменя та родичка-скарбник від справ відхилені, і остання видалена до іншого монастиря. Не знаю, чи буде цього достатньо для посвідчення, що преосвященний діє об’єктивно».

Далі автор вказує й ім’я графа-спокусника:

Граф А. Девієр, один з основних учасників конфлікту, мав і матеріальні інтереси у цій справі. Він був боржником монастиря, але грошей йому не збирався повертати. Слідство було призначено. Його матеріали склали великий том документів. Граф А. Девієр та його спільники були визнані винними у цій справі та видалені з Харківської губернії. Однак і Філарет (Гумілевський) мав залишити Харків, місто, в якому йому хотів померти.

Далекого 7 грудня 1874 року єпископом Харківським та Охтирським стає Сава (Тихомиров).

На сторінках 9 томів своєї автобіографії “Хроніка мого життя” він часто згадує наше з вами улюблене місто.

Звісно, Сава, бувши єпископом Харкова, не міг не згадати й щодо нещодавньої скандальної історії з Філаретом та її подробиць.

У томі 5 знаходимо наступне:

З ім’ям Девієра пригадується сумна історія, що сталася в Хорошівському монастирі під час перебування на Харківській кафедрі преосвященного Філарета Гумілевського. Граф Девієр, не вирізняючись доброчинністю, відвідуючи жіночий Хорошів монастир, примітив там красиву послушницю, міщанку Тетяну, спокусив її та одружився з нею. Такий безчесний вчинок з боку розпусного графа, зрозуміло, образив сестер обителі та особливо настоятельку ігуменю Антоніну. Мало того: граф Девієр, одружившись з послушницею, мав безсоромність з’являтися зі своєю молодою дружиною в монастирі, і тим ще більшу завдавав скорботи черницям. Але й вони, своєю чергою, не залишилися в боргу перед зухвалим відвідувачем. Якось, коли він виходив уже з монастиря зі своєю дружиною, розрядженою за останньою паризькою модою, хтось зі стіни облив їх брудними помиями. Це було 29-го серпня 1857 р. Взявся гнівом ображений граф і відразу ж почав судовий процес. Скандальна справа ця була доведена до найвищого відома. Для розслідування події відряджено було із Москви Якова, архімандрита Данилова монастиря. Справа закінчилася тим, що ігуменя Антоніна була віддалена від управління монастирем, а преосвященний Філарет переведений на Чернігівську єпархію.

Ось така історія про Харківського єпископа та ображеного графа, який цілком обґрунтовано заступився за себе і свою дружину.

Тексти про витівки неспокійного сімейства Девієр у Харківській губернії ще чекають свого часу.

P.S. Дуже цікаву історію про Хорошівський монастир та його підземні ходи, допитливий читач може прочитати тут.

Джерела:

• Філарет (Гумілевський Д.Г.). Том 3. “Історико-статистичний опис Харківської єпархії”: у 3-х томах. Редкол.: Парамонов А.Ф. та ін.
• Савва (Тихомиров, Іван Михайлович; 1819-1896).
• Хроніка мого життя: Автобіографічні записки високопреосвященного Сави, архієпископа Тверського та Кашинського, Т. 5: (1874-1879 рр.).