Про дивовижного харківця, який не проміняв своє місто на Варшавські перспективи

11.11.2015 /

Ішов далекий серпень 1895 року. Видатний піаніст, диригент, педагог, гордість та слава Харкова – Ілля Ілліч Слатін, щасливий повертається з Берліна. Ще б пак, адже до столиці Німецької Імперії він їздив не просто так. Його запросили до Берліна, щоб бути присутнім як член журі на міжнародному музичному конкурсі імені А. Г. Рубінштейна.

11223994_1636582006559137_8436410267030408348_n

Дорога назад до Харкова у Іллі Ілліча пролягає через Варшаву. Під час своєї короткочасної зупинки він отримує від Варшавського Генерал-губернатора більш ніж спокусливу пропозицію. Річ у тому, що граф Павло Андрійович Шувалов пропонує Слатіну змінити посаду директора Харківського музичного училища на посаду директора Варшавського Музичного Інституту. Перед Слатиним стоїть непростий вибір – між містом Харковом чи пишною Варшавою, з одним із найстаріших у світі музичних закладів.

12208263_1636581926559145_1563462659094207050_n

Що ж вибрав Слатін?!

Попри всі вигоди та перспективи, Ілля Ілліч пропозицію графа Шувалова відхилив через те, що він не зміг розлучитися з дорогим його серцю Харковом. Адже саме у Харкові знаходилося два його улюблені дітища: Харківське Відділення Імператорського Російського Музичного Товариства та Харківське музичне училище.

Ось така дивовижна історія сталася. А як би на місці Іллі Ілліча вчинили б ви?