Ішов далекий серпень 1895 року. Видатний піаніст, диригент, педагог, гордість та слава Харкова – Ілля Ілліч Слатін, щасливий повертається з Берліна. Ще б пак, адже до столиці Німецької Імперії він їздив не просто так. Його запросили до Берліна, щоб бути присутнім як член журі на міжнародному музичному конкурсі імені А. Г. Рубінштейна.

Дорога назад до Харкова у Іллі Ілліча пролягає через Варшаву. Під час своєї короткочасної зупинки він отримує від Варшавського Генерал-губернатора більш ніж спокусливу пропозицію. Річ у тому, що граф Павло Андрійович Шувалов пропонує Слатіну змінити посаду директора Харківського музичного училища на посаду директора Варшавського Музичного Інституту. Перед Слатиним стоїть непростий вибір – між містом Харковом чи пишною Варшавою, з одним із найстаріших у світі музичних закладів.

Що ж вибрав Слатін?!

Попри всі вигоди та перспективи, Ілля Ілліч пропозицію графа Шувалова відхилив через те, що він не зміг розлучитися з дорогим його серцю Харковом. Адже саме у Харкові знаходилося два його улюблені дітища: Харківське Відділення Імператорського Російського Музичного Товариства та Харківське музичне училище.

Ось така дивовижна історія сталася. А як би на місці Іллі Ілліча вчинили б ви?