Будинок Карла Буркевича на початку Полтавського шляху цікавий не лише складним фасадом, а й флігелем-прибудовою у дворі.

Будівля є візитівкою Харкова.

Вона відразу ж впадає у вічі на одному з головних оглядових майданчиків міста – на сходах на Університетській гірці, звідки відкривається панорама Полтавського шляху.

Будинок був збудований у 1888 р. (проєкт Олександра Шиле, допрацьований архітектором Андреа-Морицем Томсоном).

Наступним власником будівлі в 1901 р. став Петро Іванов, а останнім власником з 1910 до 1917 рр. був купець і за сумісництвом шведський консул Адольф Мюнх.

Він організував у будівлі висловлюючись сучасною мовою, торговий центр, серед інших закладів там була розташована красива книгарня Суворіна.

Коли з’явилася прибудова на подвір’ї – неясно, швидше за все вже в 1900-х, очевидно, тут був бальний або банкетний зал, він має навіть балкон.

У торці, схоже, була ніша для музикантів/оркестру. Пізніше вікна у ніші були закладені, а в залі було розміщено кіноапарат.

Але не варто плутати цей зал з кінотеатром “Міньйон” (ім. Карла Маркса) він розташовувався в іншому місці будівлі, його фоє на фото нижче:

Стеля приміщення з кута будівлі на першому поверсі, зовні кріпилися афіші кінотеатру

Цей же кут будівлі, але поверхами вищий

Хол у під’їзді на першому поверсі:

На першому поверсі були магазини, на другому – прибуткові квартири, на третьому – кімнати, яки здавали в оренду.

Мармурові сходи під’їзду – частина, що найбільше запам’ятовується в інтер’єрі будівлі. Стеля в під’їзді також чудова.

Огородження сходів дуже витончене.

Останньою установою, що знаходилася в будівлі, був Заочний машинобудівний коледж, що з’їхав звідси 2006 року.

З того часу будівля, що належить ХНЕУ, стоїть без опалення та стрімко руйнується.

Тут проводилися роботи зі зміцнення міжповерхових перекриттів підпірками.

Також розкривалися підлоги та стіни, щоб зрозуміти, наскільки все погано з конструкціями.

Насправді все дуже погано, можна сказати, що оригінальні конструкції будівлі приречені. Тут і підвал затоплювався, і фасад вже дуже давно просів (це видно по перекошеним вікнам з боку набережної). Перекриття будинку – дерев’яні, а волога та холод для дерева – смерть.

У підвалі, крім підсобних приміщень, були також гримерки.

Деякі внутрішні двері – оригінальні, деякі були забиті шпоном.

Здається, єдине, що можна зробити із будинком – зберегти фасад та провести повну реконструкцію всередині з використанням сучасних матеріалів. Сподіваємось, що будинок повстане з руїн, як сталося із занедбаними будинками на Полтавському шляху 31 та 35.

27 серпня 2022 року по Павлівській площі, в 350 метрах від будівлі, був заданий російський ракетний удар. Відразу після нього перекриття в будівлі обвалилися – через занедбаний стан будинку вони не витримали вібрації від вибухової хвилі. Наприкінці 2023 р. у будинку були виконані деякі протиаварійні консерваційні роботи.