У № 42 журналу “Російський паломник” за 1888 рік знаходимо наступну цікаву інформацію і не менш цікаве зображення.

За 26 верст від Харкова, в глухій місцевості розташоване село Озерянка з парафіяльною церквою, яка досі славиться в народі під ім’ям Озерянської пустелі. Близько ста років тому тут справді існувала обитель, заснована 1711 року і скасована 1787 року. Від неї й отримав свою назву Озерянський чудотворний образ Богоматері, який нині перебуває в Харкові та приваблює до себе на поклоніння цілі маси богомольців з усіх областей південної Росії. Час з’явлення цієї великої святині точно невідомий, з ймовірністю можна лише припускати, що вона з’явилася на околицях Озерянських близько 1720 року, у той час, коли вся Слобідська Україна була спустошена страшною моровою виразкою. Обставини, за яких Цариця Небесна допомогла явити Свій образ, були наступні.

Одного разу з Озерянських поселян косив траву і після помаху коси почув у траві ніби людський стогін. Здивований косар опустив косу і побачив під нею половину зображення Богоматері, написаного на полотні, інша половина образу залишалася в траві та перед нею горіла запалена свічка. Ще більш вражений, косар кинувши роботу, взяв обидві половини св. ікони, відніс їх до себе в хатину і довго молився перед ними. На другий день, піднявшись рано-вранці, поселянин хотів помолитися перед знайденою іконою, але не знайшов його на божниці. Після довгих пошуків він випадково прийшов на те місце, де напередодні косив і побачив тут св. ікону, що стоїть на землі та при цьому цілою. Біля підніжжя її стікав ключ живої води, що чудово вийшов із землі.