За однією з легенд, розгніваний на наше місто імператор Павло I збирався Харків спалити вщент, а те місце, де він стояв, зорати та засіяти травою. На дорозі, що пройде через нове поле, стовп кам’яний поставити та написати на ньому: “Тут було місто Харків”. Тільки смерть імператора не дозволила відбутися цьому задуму.

Ось уже багато років поспіль у мене складається враження, що міська влада наполегливо і планомірно слідує бажанню покійного російського самодержця, втілюючи в життя його задум, що не відбувся, щодо Харкова.

Ми дуже поспішаємо жити. Усі кудись біжимо і нарікаємо на недосконалість світу. Однак, при цьому наполегливо прагнемо дива, яке просто зобов’язане впасти нам на голову. При цьому ми зовсім забуваємо, що тільки варто нам зупинитися на мить і озирнутися, як нам відкриються небачені раніше дива.

По вулиці Святодухівській, 10 (раніше вулиця мала назву Пролетарська) знаходиться чудовий особняк.

Навіть шрами, залишені на ньому часом, не змогли спотворити його гордий і великий вигляд.

Але те, з чим не впоралися роки, війни та режими, можемо сьогодні зробити ми своєю неувагою та бездіяльністю. Бувають часи та ситуації, коли навіть мовчання злочинне. Зупиніться на хвилину, подивіться фотографії цього красивого будинку, знайдіть час і просто відвідайте його.

А ще дайте відповідь самі собі на запитання: “Чи бажаєте ви цьому будинку смерті?” Адже завтра його може вже не бути, натомість на його місці сміливо можна буде поставити кам’яний стовп із написом: “Тут стояв старий Харків”.

P.S. За відомостями, які надав Андрій Федорович Парамонов, особняк за адресою вул. Святодухівська, 10 був збудований у 1908 році та належав міщанам Дмитру Євграфовичу та Катерині Василівні Красій.