На початку січня 1951 року на землях Слобідської України сталася одна дуже скандальна історія, яка поставила «на вуха» чиновників нашого міста та області.
З управління у справах архітектури при раді міністрів УРСР до Харківського обласного відділу у справах архітектури надійшов запит, у якому київське керівництво просило надати детальні матеріали (фотознімки, історичну довідку, акт технічного стану), що характеризують будівлю Миколаївської церкви у селі Хотімля Старосалтівського району Харківської області. Причиною такого інтересу став лист, який до запиту додавався. Ось його повний текст:
Редакції журналу «Вогник» Москва, вулиця Правди, від читача вашого журналу гр. Карпова А. А., с. Томахівка, Ст.Салтівського р-ну, Харківської області
До вимоги.
Я із задоволенням прочитав у шановному Вашому журналі «Вогник» №37 за вересень місяць 1951 року статтю «Реставрація пам’яток старовини», де описується реставрація всесвітньо відомої усипальниці Гур-Емір у Самарканді, і задумався над цим питанням.
У нашому Старосалтівському районі, Харківській області, є також пам’ятник сивої старовини, минулого нашої дорогої Батьківщини, а саме: є в селі Хотімлі, Старосалтівського району Харківської області будівля Миколаївської церкви, збудована ще за київського князя Ярослава Мудрого на згадку про перемогу над половецькими племенами при Донецьких. водах (річці Донець). Ця велична будівля, повалена і розграбована німецькими окупантами в 1941—1942 роках, є унікальним твором старовинних архітекторів нашої Батьківщини. Це величезних розмірів купол, що спирається тільки на стіни та склепіння, але без колон і без стовпів. Ця споруда стоїть уже багато століть, але так міцно споруджена, що немає ніяких тріщин у стінах і склепіннях її. Моя особиста думка та інших знавців стародавньої архітектури, ця стародавня споруда цілком заслуговує на увагу, щоб просити шановну редакцію журналу «Вогник» про порушення клопотання перед нашими державними органами з охорони пам’яток архітектури за збереженням архітектурної спадщини народів СРСР, щоб реставрувати цю споруду у с. Хотомлі, яка цілком заслуговує на належну увагу, і тут є чому повчитися молодим нашим радянським архітекторам, інженерам і архітекторам, бо місцева Хотомлянська сільрада не вживає заходів до охорони її, а навпаки, поступово розбазарює міцну цеглу цієї споруди.
А. Карпов.
Певна річ, звістка про наявність у Харківській області спорудження часів самого князя Ярослава Мудрого сполошила всіх. А в лютому 1952 року з Харкова до Києва нарешті прийшла відповідь…
«У зв’язку з листом до редакції журналу «Вогник» громадянина Карпова про будівлю церкви в с. Хотімля Старосалтівського району Харківської області повідомляємо наступне:
Немає підстав відносити згадану будівлю церкви у с. Хотімля до XI століття до часу Ярослава Мудрого, оскільки заселення Хотімлі відноситься до другої половини XVII століття (бл. 1668, див. «Історичну хронологію Харківської губернії» К. П. Щелкова, 1882. Стор. 34). Будівля Миколаївської церкви, про яку повідомляє автор листа, була збудована у 1756 році, але згоріла у 1765 р., а натомість будівлі було збудовано нову кам’яну Покровську церкву у 1774 році (див. Філарет, «Історико-статистичний опис Харківської єпархії», IV, стор. 304, а також у К. Щелкова (стор. 114 і 127 згад. роботи).
Таким чином, історичні дані не підтверджують відомостей, що повідомляються гр-ном Карповим А. у листі до ред. «Вогник».
Питання про прийняття цієї пам’ятки на облік буде вирішено нами одночасно з поданням уточненого списку пам’яток архітектури Харківської області.
Ця відповідь (особливо його остання частина) цілком зрозуміла. Адже реєстри архітектурних пам’яток було складено ще у 1930-ті роки. З урахуванням того, що тоді об’єктів було значно більше, ніж зараз, ресурсів на те, щоб уточнити та звірити дані (частину об’єктів було знищено під час війни), потрібно було чимало. Але мети було досягнуто: увагу до храму (нехай і не часів князя Ярослава Мудрого) лист привернув. Серед чотирьох пам’яток архітектури по Харківській області, які підлягають обстеженню у 1953 році, під номером першим знаходимо будівлю старої церкви у с. Хотімля Старосалтівського району.
І нехай храм до наших днів не зберігся, гадаю, спроба його порятунку, нехай і таким досить незвичайним способом, заслуговує на нашу увагу і на нашу пам’ять..