Продовження історії про перші пам’ятники Шевченку у Харкові.

У 1912 р. на розі вул. Університетській та Торговій пл. було збудовано прибутковий будинок за проєктом Б. Корнієнка для Адама Піотровського.

На початку 1920-х років будівля стає Центральним селянським будинком. Тут також розмістилася газета “Селянська правда”. Стиль «український модерн» дуже до речі підійшов до цього будинку. Вузькі трапецієподібні шестикутні вікна були однією з найяскравіших ознак українського модерну. Часто саме за ними можна визначити приналежність будівлі до цього стилю, навіть якщо вона була перебудована і втратила декор фасаду, вежі та первісну форму даху.

Тоді ж, на початку 1920-х у центральній частині будівлі у спеціальній ніші декоративного портика зверху було встановлено погруддя Тараса Шевченка. Історія не зберегла імені скульптора, але бюст зберігся і донині, попри те, що за приблизно 100 років він втратив деталізацію через численні шари тинькування. У селянському будинку також було розміщено готель, їдальню і приміщення для навчання. Тепер у будівлі знаходиться управління БТІ. На жаль, будинок втратив балкончики та ліплення фасаду, але вони були відновлені після реконструкції, яка завершилась у 2020 році.

Взагалі, на початку ХХ століття Тараса Шевченка в Харкові шанували дуже сильно і всупереч сучасним стереотипам, місцева влада цьому вельми сприяла. Наприклад, вулиця Тараса Шевченка з’явилася у Харкові ще 1911 року до 50-річчя від дня смерті поета (за радянських часів вона була перейменована на вул. Правди, а потім – у вул. Олеся Гончара). Український відділ міської бібліотеки також мав ім’я Тараса Шевченка, на честь Шевченка було названо 11 міське училище. У 1911 році до міської думи було подано проєкт із заснування фонду Шевченка у розмірі 2000 рублів як премії за «найкращі твори студентів з української історії, історії української літератури та етнографії України» (газета Південний Край, 03.02.1911). Також у 1911 році було проведено урочисту панахиду, на якій була присутня величезна кількість людей, тоді ж проходили вечори пам’яті поетові. У 1912-му році розглядався проєкт встановлення великого пам’ятника на високому місці – Холодній горі або Журавлівських горах (щоб його було видно здалеку).

Скульптура після реставрації почала виглядати трохи краще. На жаль, вона була пошкоджена разом з будівлею в результаті російського ракетного удару в серпні 2022 р.

До речі, в Малій Данилівці є бюст кобзаря, за легендою встановлений ще до 1917 р. Але про нього – окрема історія.