Напевно, мало хто з нас не мріяв хоч раз у житті знайти скарб. І річ тут навіть не в матеріальній вигоді. Адже випадково придбана з надр землі знахідка завдає ще й радості володіння чимось старовинним.
Різні племена та народи, що жили на Слобожанщині, залишили свій слід на її землі. Скарби знаходять як і зараз, так і 100 років тому. Про них писали в газетах та офіційних звітах, їх розслідували та досліджували. Історії, пов’язані зі скарбами, бувають дуже цікавими.
Наприклад, у січні 1889 року по Харкову поповзли чутки, що поблизу семінарії було нібито знайдено череп, наповнений старовинними срібними монетами. Зрозуміло, що такою знахідкою зацікавилася як поліція, так і Імператорське Археологічне товариство.
Було опитано людей, але виявилося, що про череп ніхто нічого не знає. У результаті встановили, що такої знахідки не було. Хоча може просто хтось вирішив забрати скарб собі?
1902 року на сторінках Харківської газети «Південний Край» можна було прочитати таке:
У вересні якийсь селянин із Рубльовки, Богодухівського повіту, випадково натрапив на «скарб»: проїжджаючи лісовою просікою, він побачив у старого пня мідну монету; це був старовинний, 1803 р., п’ятак. «Можливо, тут скарб заритий», – подумав чоловік і почав розгрібати землю; справді, він незабаром побачив багато таких самих мідних монет. Всього знайдено їм 45 монет в 5 і 2 копійки, що належали до царювання Петра, Катерини та Олександра I. Монети важили 5 1/2 фунтів. Скарб знаходиться на руках того, хто знайшов; про знахідку повідомлено у Харкові археологічному комітету.
А в чудовому журналі російського товариства книгопродавців та видавців «Книжковий вісник» за 1903 читаємо:
З Харкова повідомляють, що при розбиранні старої дзвіниці собору знайдено схованку, в якій в особливій скриньці збереглися різні документи, книги та рукописи. На скриньці напис “Секретний”. Знайдене взято у консисторію, де всьому складено опис. Документи належать до початку XVIII століття.
У 1904 році в слободі Соколово, Зміївського повіту, селянин Арсеній Єрмолаєнко, копаючи свій город, натрапив на якийсь твердий предмет, який виявився глиняним горщиком, наповненим великими та малими почорнілими від давнини срібними монетами із зображенням на них голови. Разом виявилося 740 штук: 733 малих та 7 великих.
17 травня 1908 року Лебединський повітовий справник доповідав Харківському губернатору, що «27 квітня у слободі Ольшани селянські хлопчики Коренів Рибалка та Осип та Дмитро Денисенко, граючи після дощу у провулку між будівлями, в промоїні, що утворилася від води, помітили невеликий глиняний глечик. У цьому глечику виявилися монети. Діти, припускаючи, що це іграшки, розібрали їх по кишенях і, повертаючись додому, показували їх і роздавали по кілька штук, а решту віддали своїм батькам».
Усі знайдені 635 срібних монет передали владі, а потім на експертизу до Імператорської Археологічної комісії. Через вкрай погану безпеку і відсутність видатного нумізматичного значення скарб зі старовинних польських, пруських і шведських монет XVII століття повернули тим, хто його знайшов.
У липні 1910 року в селі Городному, Богодухівського повіту під час копання фундаменту для будинку один селянський хлопчик виявив досить рідкісний історичний скарб. На значній глибині, під пнем дуба, що згнив, було вирито 10 шматків срібла. Кожен із цих шматків був довжиною близько 3 вершків, товщиною в палець, тригранної форми. Знайдений скарб належав до часів Полтавської битви. Такі ж шматки срібла знаходили неодноразово і під час розкопок курганів біля слободи Рубльовки, Богодухівського повіту.
Весною ж 1911 року на околицях Харкова відбулася унікальна та незвичайна для нашого регіону знахідка, про яку писали у багатьох газетах.
Приватний повірений Ф. Ф. Пастухов повідомляє, що днями на околицях г. Харкова їм знайдено під час викопування канави всередині виїмки ґрунту завглибшки близько 5 сажнів золотоплатиновий амулет одного з єгипетських фараонів V-ї династії. Рідкість ця належить до сивої старовини; V династія фараонів царювала за 4,000 років до Р. Х., і тепер цьому свідку давнини 6,000 з лишком років. За висновками знавців пам’яток давнини, пише пастухів, знахідка ця дуже цінна: один екземпляр монети часів V-ї династії єгипетських фараонів (див. «Енциклопедичний словник» Брокгауза), що зберігається в Луврському музеї, оцінений у 30,000 руб. На одній стороні амулета зображений фараон, над головою – сонце та місяць; з правого боку – руки, письмена та ієрогліфи, а з лівого – богиня Ізіда у сидячому положенні. Нижче рук фараона зображені дві кішки (символ головного божества єгиптян), а на іншій стороні амулета: зверху – сонце, що сходить, нижче по сторонах видно піраміди, вдалині зображений сфінкс Хеопса; внизу сфінкса – письмена та ієрогліфи. Оригінал знахідки зданий на зберігання в один із банків, а у власника – фотографовані знімки, один із яких доставлений їм до редакції.
Певна річ, що це далеко не все, і подібних історій було чимало. Якщо тільки підрахувати справи про скарби, що зберігаються у Державному архіві Харківської області, їхня кількість перевищуватиме кілька сотень. Адже були ще й публікації у газетах та журналах. Маючи такі неоціненні скарби, мимоволі постає питання, чи варто вигадувати зараз Харкову легенди?