У наш час нікого не здивуєш благодійними та публічними лекціями та концертами, що періодично проходять у Харкові. Теми та формати у них різні, але суть одна й та сама ― збір коштів на добрі справи. На початку ХХ століття подібних заходів у нашому улюбленому місті також було чимало. А їхня історія є невід’ємною частиною нас.

Наприклад, 21 січня Харківське благодійне товариство проводило у залах Дворянських зборів благодійну лотерею. Однак для збільшення кількості зібраних грошей організатори також вирішили влаштувати у буфеті продаж спиртних напоїв. Спеціальний дозвіл від влади на це отримав, і благодійна лотерея вдалася на славу.

Дитячі «ялинки» з безплатними спектаклями проходили не лише за радянських часів. Комітет піклування про бідних римо-католицького сповідання ще на початку 1901 року у залах гімнастичного товариства провів подібний захід. Комедію «Янек» Генріха Майковського поставили польською мовою.

У це складно зараз повірити, але у залах міської управи також проводились благодійні лекції. Дантист Мойсей Абрамович Палем на початку ХХ століття протягом січня—лютого читав там для всіх охочих лекції на тему «Псування і гігієна зубів». Усі отримані від цих лекцій фінанси йшли на користь харківського Будинку працьовитості та Ольгінського притулку.

Найвідоміший ботанік, ґрунтознавець, географ, мандрівник, професор Харківського університету Андрій Миколайович Краснов також читав публічні лекції. Причому не лише у Харкові. На початку травня 1901 року послухати його виступ «Природа та сільське життя в Південній Японії» прийшло чимало жителів міста Зміїва. Усі зібрані там кошти йшли на користь місцевої громадської бібліотеки. Людиною Андрій Миколайович був видатним — старшого брата легендарного отамана Петра Миколайовича Краснова з нашим містом пов’язує багато чого. Тож, гадаю, доведеться написати окремий матеріал.

Однак не тільки він ніс культуру Країни Вранішнього Сонця в народні маси. Петро Іванович Кравцов, голова санітарного комітету при Харківському товаристві поширення в народі грамотності, ініціював проведення у середині травня «Японських вечорів». Це народне гуляння з танцями, благодійним буфетом та базаром відбувалося у саду купецьких зборів для дітей з 15:00 до 21:00, а для дорослих – з 21:00 до 2 ночі. Усі зібрані гроші (у тому числі й від продажу спиртних напоїв) йшли на підтримку слабких та бідних учнів шкіл вищезгаданого товариства.

Не лише далекі країни викликали живий інтерес у наших предків на той час. У залі університету професор Дмитро Миколайович Овсянико-Куликовський читав благодійну лекцію з філософською назвою «Ідея нескінченного у реальному мистецтві».

А вчителем 2-ї харківської гімназії Броніславом Андрійовичем Краєвським у публічних лекціях «Дитячі ігри, їхня психологія та організація» торкалися вкрай актуальні для того часу питання:

• Чи можуть дитячі ігри бути предметом серйозного вивчення?
• фізіологічна теорія ігор та її значення
• Ігри та відпочинок
• Іграшки та їх особливості
• шкідливі іграшки та небажані ігри
• Ігри як знаряддя в боротьбі із загальними недоліками.

Усі зібрані від цих лекцій кошти йшли на користь літніх колоній для бідних дітей та жіночої ремісничої школи харківського Товариства грамотності. Через 9 років у нашому місті було видано книгу «З приводу самогубств серед учнів: психологічні думки» ― автором її був той самий невтомний Броніслав Краєвський.

Ну і куди ж без лекцій про «очевидне-неймовірне»! Щоправда, публічну квітневу лекцію доктора А. А. Ніколаєва з гучною назвою «Гіпнотизм і злочин» проводили чомусь у залі Міської думи. Складалася вона з 4 частин і цілих 9 розділів були присвячені таким темам, як:

• Гіпнотизм та закон
• Замах на моральність особистості.

Загалом зал був повний, та й депутатам Міської думи далеко йти не довелося. Усі зібрані гроші були спрямовані на посилення Харківського відділення С.-Петербурзького лікарського товариства взаємної допомоги.

Але лекція лекції різна, навіть якщо вона і благодійна. Наприклад, після лекції Амфіана Степановича Лебедєва «Християнська благодійність у давнину» було зібрано 120 рублів. Але після відрахування витрат на благі цілі пішло лише 98 р. н.

Займалися благодійністю у нашому місті й відомі музиканти. Нині ім’я Альберта Федоровича Бенш мало кому щось скаже. Проте талановитий учень Войтеха Івановича Главача, Луї Брассена (якого називали на той час не інакше як «найкращий бельгійський піаніст своєї епохи») та Франца Ліста наприкінці ХІХ початку ХХ століття жив у нашому улюбленому місті. Спочатку Бенш викладав гру на фортепіано у Харківському музичному училищі. Потім відкрив у нашому місті власну музичну школу, дуже успішну та популярну. З якої й давав благодійні концерти, наприклад, на користь Народного дому.

Танцювальний вечір у будинку купецьких зборів, влаштований комітетом Архангело-Михайлівського піклування на користь дитячого притулку, можливо, був далеко не наймасштабнішим та найцікавішим заходом на початку ХХ століття у нашому улюбленому місті. Однак скільки цікавих подробиць можна дізнатися про меценатів Харкова завдяки архівній справі, що збереглася! Жертвували переважно їстівні запаси:

• Жорж Борман ― цукерки та пряники
• Вишневецька ― ¼ відра горілки
• Грикке ― 10 бутоньєрок
• Грищенко ― пиво та мед
• Моїсеєнко ― солона закуска
• Муравйов ― 100 булок
• Уткін ― чай та цукор

У ті часи, як і тепер, одним із найулюбленіших місць для проведення різноманітних благодійних заходів була будівля Харківського комерційного клубу та його сад. Чого там тільки не відбувалося щороку! Вечори, спектаклі, лекції ― наприклад, на користь бідних студентів Харківського університету, бідних римсько-католицького сповідання, читання товариства грамотності та. інш. Причому організатори заходу часом вирізнялися великою оригінальністю. Наприклад, у середині травня 1901 року в саду Комерційного клубу на користь будинку працьовитості за участю товариства любителів хорового співу пройшов захід «Великі гуляння та Монстр-концерт». Чого там тільки не було!

В первом отделении:

• Полонез із «Євгена Онєгіна» Петра Чайковського
• Увертюра «Руслан та Людмила» Глінки
• «Угорська рапсодія» Ліста
• «Мазурка» Генріха Венявського
• «Подорож Європою» (велике попурі) Августа Конради.

У другому відділенні грали твори не лише твори Чайковського, а й «сцени з малоросійського побуту», а також «Полюбила коваля» Миколи Лисенка у виконанні харківського аматорського хору. Третє відділення порадувало всіх, хто прийшов баченням «Великого діамантового феєрверка», створеним піротехніком Добровольським.

Загалом чого тільки не було в суспільному житті улюбленого міста. І все це невід’ємна та вкрай цікава частина нашої з вами історії.