У всі часи люди правдами та неправдами прагнули заробляти гроші. Продавці нашого улюбленого міста винятком не були. Однак, окрім сумлінних працівників, які працюють від зорі до зорі, були в Харкові й ті, хто займався справами не зовсім законними та чистими. Про одного такого підприємця сьогодні і йтиметься.

Ця історія розпочалася 10 травня 1914 року. Тоді в галантерейній крамниці торговця Іллі Ніканорова-Моісеєва, що знаходилась біля Харківського мосту, чинами розшукового відділення було виявлено цілий склад. Ні, не наркотиків, зброї чи алкоголю, а… порнографії, призначеної для продажу. Що ж знайшли доблесні детективи? Ось опис:

• 247 порнографічних листівок;
• 1 колода гральних порнографічних карт;
• 3 альбоми з порнографічними малюнками;
• 7 брошур порнографічного змісту під назвою «Оповідання Мані» аж у двох примірниках: «На вдовині» та «Єпархіалка в дорозі».

Надруковано цю «літературу» було невідомо де.

Під час допиту колишній селянин Тамбовської губернії Козловського повіту Моісеєв, зокрема, вказав, що порнографічні брошури він продавав виключно чиновникам за ціною 1 р. 15 коп. за екземпляр.

А порнографія нібито була придбана у варшавського єврея, на прізвище Сгут, який привозив та збував її до Харкова. Покупці листівок і брошур, тобто, чиновники, харківську владу не особливо цікавили. Натомість у постанові від 14 травня харківського віце-губернатора Павла Миколайовича Масальського-Кошуро, який розглянув справу, можемо прочитати таке:

…Зважаючи на особливу шкоду для місцевого населення та особливо молоді, що завдається поширенням такої літератури, що фабрикується, мабуть, євреями у Варшаві та що випускається з очевидною метою внести розпусту в молоде покоління Росії, ухвалив: на підставі п. 3-го ст. 16-й Положення про посилену охорону, галантерейну лавку названого селянина Моісеєва закрити…

Також було прийнято рішення про найретельніший огляд усіх магазинів Харкова, які торгують творами друку та листівками щодо виявлення порнографії, щоб з’ясувати джерело її появи.

Варшавському обер-поліцмейстеру 15 травня було направлено запит із Харкова з проханням допомогти у встановленні особи якогось Сгута. До запиту люб’язно додавалися і кілька зразків порнографічної літератури, вилученої у Моісеєва (мабуть, для поліпшення впізнання).

У відповіді, що прийшла з Варшави 23 травня, вказувалося, що за адресним столом осіб, на прізвище Сгут, які проживають у місті, не значиться. І тому харківським правоохоронним органам рекомендували зайнятися опитуванням харківських купців, від кого саме з Варшави вони отримували порнографічні видання та встановити, де саме проживав у нашому місті цей громадянин.

Огляди книгарень також дали нульовий результат. І в цьому немає нічого дивного – адже відбулися вони через 12 днів. Проте начальнику Харківського розшукового відділення треба було надати хоч якийсь результат віце-губернатору! І ось у рапорті від 23 травня він повідомляє, що у студента юридичного факультету Харківського Імператорського університету Ісаака Федоровича Дайне, який проживає за адресою: вул. Сумська, №1 під час обшуку 19 травня було виявлено:

• 403 листівки;
• 15 книжок (російською мовою) та 7 книжок (німецькою мовою).

Усі вони були з порнографічним змістом. При цьому частину вилученої продукції студент юридичного факультету намагався продати у петербурзькому готелі за двох наглядачів розшукового відділення. Завершувався рапорт такими словами: «Протокол обшуку і дізнання разом із 22 книжками при цьому представляю, а листівки залишені, аж до розпорядження, у Розшуковому Відділенні».

Новий допит Мойсеєва відбувся 26 травня. Харківський торговець вказував, що Сгута він востаннє бачив у нашому місті вісім місяців тому. Зупинявся той у готелі «Континенталь».

Однак Моісеєв запевнив поліцію, що коли до Харкова незабаром прибуде один із варшавських вояжерів, то обов’язково з’ясує у них адресу головного дилера. Та й сам Сгут (за словами затриманого) мав незабаром приїхати до Харкова, і тоді Мойсеєв обов’язково повідомить про це поліцію. Особливий інтерес також представляє прохання, подане губернатору Харкова 10 червня невдалим порно-ділком.

На початку Мойсеєв заявляє, що виявлене в нього 10 травня призначалося не задля торгівлі, а «для себе». Оскільки крамницю закрили, він втратив довіру серед вояжерів, які приїжджали до Харкова, і саме тому не може від них дізнатися адресу Сгута. Ну а потім починаються цілком стандартні голосіння про те, що поки крамниця закрита, Моісеєву загрожує повне руйнування, і благання «не залишити дітей без шматка хліба». Тим, кому цікавий повний текст, можуть прочитати його нижче самі.

Однак прохання не мали жодної дії. Тоді за торговця заступився сам начальник розшукового відділення! У своєму проханні харківському губернатору 26 червня він вказував, що через закриття крамниці Моісеєв справді залишився без коштів, а тим часом щиро має намір усіляко співпрацювати зі слідством. І що відібрані у студента Дайне листівки та література були знайдені виключно за вказівкою Моісеєва.

У результаті 4 липня харківським губернатором постанову про закриття крамниці Мойсеєва було скасовано. Варшавського вояжера Сгута у Харкові так і не знайшли. Та й не до того всім стало. Адже у серпні 1914 року почалася війна…