Нещодавно, на початку квітня цього року, я працював з книгою, виданою в 1865 році – «Історія Імператорського Вільного економічного товариства з 1765 до 1865 року».
У ІХ розділі «Різнорідні предмети занять суспільства» був окремий розділ винокуріння. Природно, розвиток цієї найважливішої частини сільськогосподарської промисловості чимало хвилювала уми членів організації. З цієї причини, наприклад, у 1796 році суспільством було розглянуто важливе питання

до якої кількості відер з восьмипудової чверті хліба можна отримувати такого вина, щоб воно було вказаної проби, без жодного невластивого вину запаху, і яке, при помірному вживанні, людському здоров’ю не було шкідливо?

У цьому розділі я виявив дуже цікаву історію, пов’язану з нашим містом.

У 1819 році член В. Джунковський надіслав з Харкова опис способу готувати український бальзам, який кольором, смаком і добротою нічим не поступається ризькому бальзаму.

Однак рецепту цього харківського чудо-зілля, що заслужив таку приємну оцінку, на жаль, у книзі не було. Залишалася справа за малим – його знайти. У результаті, як кажуть, «терпіння і працю все перетруть», після довгих і завзятих пошуків він був знайдений 12 липня цього року. Але, перш ніж поділитися ним з усіма шанувальниками Харкова, мені дуже хотілося б нагадати про автора рецепта.

Василь Якович Джунковський народився в 1767 році в сім’ї священника в місті Лебедині, особистістю він був вкрай яскравою і неординарною. Закінчивши 1788 року Харківський колегіум, вступив волонтером до Санкт-Петербурзького військового шпиталю. У 1790 році Джунковський отримує місце викладача російської, латинської та грецької мов у Медико-хірургічному інституті. З 1795 паралельно працює перекладачем не де-небудь, а в Медичній колегії. З перетворенням Медико-хірургічного інституту на академію 1802 року Василь Якович стає її бібліотекарем. Потім у 1804 році очолює архів Медичної управи і є перекладачем при медичній раді та коректором медичної друкарні. У 1808 році Джунковського було обрано членом знайомого нам Вільного економічного товариства. З 1813 року він вже кореспондент Медичної ради при Міністерстві народної освіти. 1818 року Василь Якович знову повертається до нашого улюбленого міста. Адже за рекомендацією піклувальника Харківського навчального округу Рада Харківського університету обрала Джунковського ординарним професором грецької словесності. З того ж року Джунковський стає деканом словесного відділення філософського факультету, а також очолює кафедру сільського господарства.

1820 року його обрано на посаду проректора. А з 1821 року та аж до своєї смерті 1826 року обіймає посаду ректора Імператорського Харківського університету.

Цей надзвичайно ерудований та різнобічний слобожанин є автором та перекладачем робіт, присвячених медицині, ветеринарії, сільському господарству. 1823 року став одним з ініціаторів видання при Харківському університеті «Українського журналу». У 1824 р. ним було створено «Каталог книг бібліотеки імператорського Харківського університету», що став фундаментом усіх систематичних каталогів університетської бібліотеки. На окрему увагу заслуговує тематика робіт Василя Яковича для вже знайомого нам «Імператорського Вільного економічного товариства». Однією з основних цілей цієї організації було вивчення землеробства та умов господарського життя країни, а також поширення корисних для сільського господарства відомостей.

— Практична настанова про розведення іспанських овець.
— Настанова про фаянсовий посуд, з додатком креслення англійської повітропровідної печі.
— Настанова як робити берлінську глазур, яка ґрунтується на перевірених дослідах.
— Спосіб готувати фарбу ультрамарин.
— Про трюфелі.
— Про різного роду мила, в іноземних землях.

Звичайно, не могла обійти своєю увагою така виняткова людина і винокуріння.
Саме завдяки виданням праці Імператорського Вільного Економічного товариства в номері за 1819 рік ми з вами можемо дізнатися найдокладніший спосіб приготування цього суто харківського диво-напою під назвою «Український бальзам», який, як сам вказував його винахідник, кольором, смаком і добротою нічим Ризькому.

На тривідерний куб слід взяти:

— квіти м’яти (Flores menthae);
— шавлію (Salviae);
— ісоп (Hyssope);
— лаванду (Lavendulae);
— деревій (Millefolii);

Кожного по півфунту, і у разі нестачі квітів та трави можна вжити кореня дягельного (Radix Angelicae) півфунту.

― римська ромашка (Camomillae Romanae) чверть фунта;
― корінь любистку (Rad. Levisrici) два лоти;
― лепеха звичайна (Calami aromatici) два лоти;
― гвоздика (largophylli aromatici) пів-лота;
― мускатний горіх (Macis moshatae) пів-лота.

Все це покласти в діжку і налити пінного вина два відра з половиною, дати постояти добу, а потім усі трави з діжки викласти в тривідерний кубик, і тим же пінним настояним вином налити, поклавши туди шматок свіжої яловичини та жменю кухонної солі, щоб знищити поганий запах у пінному вині; мускатний горіх дрібно потовкти та покласти разом з гвоздикою в склянку і дати постояти також добу і, коли з діжки трави та пінне вино в кубик викладуться, тоді вилити зі склянки горілку з мускатним горіхом і гвоздикою в кубик, і водночас двоїти, від чого виходить цей чудовий бальзам. При цьому, однак, треба зауважити, що хорошого і справжнього бальзаму зі згаданої кількості вина не більше виходить як тринадцять кварт: бо чотирнадцята кварта і наступна вже будуть відгукуватися гаром, і отже, матимуть неприємний запах і смак, а тому й має гнати цей бальзам доти, доки він не матиме поганого запаху, а щоб надати йому жовтого кольору, то для цього потовкти трохи жовтого імбиру (величиною в волоський горіх), зав’язати в тонке полотно і покласти під трубку, з якої виходить бальзам. Цей бальзам п’ють замість звичайної горілки перед обідом – або один, або розведений з водою. Йому приписують також і лікарську силу, особливо у загоєнні ран.

Минув час рецепт «Українського бальзаму», який, я впевнений, міг би стати однією з родзинок Харкова, а також величезний внесок Василя Яковича Джунковського в діяльність економічного суспільства було забуто. Проте вкрай тішить, що у 2008 році на основі архівних документів було видано чудову монографію Ніни Михайлівни Березюк «Невідомий В. Я. Джунковський: ректор Харківського університету 1821—1826 рр.».

Завдяки їй ми з вами можемо ознайомитись з іншими сферами діяльності цього воістину великого слобожанина.