У середині ХІХ століття на українських землях, які на той час входили до складу Російської імперії, окрім німецьких поселень, були і французькі. Цілком природно, що за національних громад існували й свої організації.
Наприклад, у Києві:
Або в Одесі:
Наше улюблене місто також не було винятком. Ще в документах за 1899 рік про відкриття у Харкові французького консульства вказувалося, що «1876 року місцевою французькою колонією, ще нещодавно незначною, у Харкові було створено «Французьке благодійне товариство», при якому діяла своя богодільня. Прекрасно ж облаштований католицький храм задовольняв духовні потреби як місцевої французької діаспори, а і їхніх земляків з інших міст».
Засновником його був Ігнатій Генріхович Мале. Перший параграф статуту суспільства чітко і ясно описував цілі:
Харківське французьке благодійне товариство має на меті надання допомоги французьким громадянам, які мешкають у Харкові або його околицях. Француженки, вдови іноземців, можуть отримувати допомогу від суспільства. Крім того, допомога може бути надана, як виняток, як французам, які не проживають у Харкові або в районі, так і нужденним бельгійцям та італійцям, тяжке становище яких стане гідним уваги. У будь-якому випадку ця допомога може бути надана тільки за загальною згодою всіх членів правління і не повинна перевищувати в жодному разі однієї десятої надходжень, що утворилися від членських внесків за попередній операційний рік.
Не менш цікава й інформація, що міститься в наступному розділі:
Ǥ 2.
У цих видах суспільство:
а) постачає життєві запаси, одяг, квартиру, а також грошову допомогу, тимчасову або постійну, будь-якого, не здатного утримувати себе своєю особистою працею;
б) поміщає незаможних у богадільні та інші людинолюбні установи;
в) проводить виплати для виховання сиріт;
г) сприяєш поверненню до Франції осіб хворих чи які можуть знайти собі роботи у Росії;
д) бере на себе витрати на утримання в лікарнях та поховання незаможних земляків;
е) піклується про пошук, у міру можливості, занять кожному французу чи француженці морального життя та поведінки;
ж) влаштовує, за наявності коштів, власні благодійні заклади чи бере участь у влаштуванні таких.
Членами товариства могли бути всі повнолітні французькі громадяни обох статей, француженки, які перебувають у заміжжі за іноземцями та, що найцікавіше, усі нащадки французів, крім учнів у навчальних закладах чи обмежених у судових правах (§ 3).
Наприкінці кожного року суспільством у вигляді невеликих книжок видавалися річні звіти, які за встановленими правилами надавалися як російській, так і французькій владі.
У Державному архіві Харківської області вдалося виявити три такі звіти. Завдяки їм можна дізнатися чимало цікавих подробиць про життя французької національної громади Харкова на початку ХХ ст. Щоправда, написані вони французькою мовою.
Як випливає з тих самих звітів, у суспільстві були не лише французи, а й представники інших національностей. Наприклад, відомо, що туди входив Дмитро Олексійович Алчевський.
З моменту появи суспільства консули Франції грали значну роль у житті організації. Однак до другої половини ХІХ століття французького консульства у нашому місті не було. Лише 30 листопада 1899 року французький громадянин Стефан Лаволлей був визнаний віце-консулом Франції у Харкові. А 20 серпня 1908 року згідно з декретом президента Французької республіки харківське віце-консульство було перетворено на консульство. Колишній на той час віце-консул Рабю Людвіг Лорантович був зведений у звання консула.
Так що з початку ХХ століття французькі консули починають брати активну участь як у житті національної громади, так і діяльності самої організації. У 1913 році до параграфів 5,6 та 9 статуту «Французького благодійного товариства» з ініціативи одного з його членів було внесено зміни. Консул став головою товариства.
Нововведення були одноголосно прийняті на загальних зборах організації, протокол яких був підписаний:
– Головою загальних зборів французьким консулом у Харкові,
– Головою правління товариства Луї Боннотом,
– Товаришем голови правління Августом Бурозом,
– Секретарем правління Ф. Е. Морелом Бургіньоном.
За визначенням Харківського губернського у справах товариства та спілки Присутності від 29 жовтня 1913 року новий проєкт статуту було затверджено, і товариство внесено до Реєстру товариств Харківської губернії за № 61 листопада 2-го дня 1913 року.
У 1914 році німецькі та австрійські організації, що існували в Харкові, були оголошені ворожими та незабаром закриті. Ну, а громадяни Франції, які жили в нашому місті та становили основу «Французького благодійного товариства», були мобілізовані та вирушили на батьківщину захищати свою державу. Їхня подальша доля, на жаль, на цей час невідома. А жаль. Адже це могло значно розширити наші знання про нехай невеликий, але «французький Харків».