У наш час у кількості фотовидань та енциклопедій браку нема. Їх так багато, що професійні фотографи або любителі не просто можуть вгамувати свою спрагу, але навіть отримати легке передозування.

На початку ХХ століття різних фотожурналів на території Російської Імперії існувало чимало.

Ці видання можна умовно підрозділити на три групи;

1) видання торгових фірм;
2) журнали, що представляють редактора-видавця;
3) видання фотографічних товариств.

Подібного роду видань було стільки, що їхній огляд міг би зайняти далеко не одну статтю. Зображення на їхніх сторінках нашого улюбленого міста – взагалі окрема тема.

Але сьогодні хотілося б вам трохи розповісти лише про один подібний журнал. Видавався він у Харкові в 1910 році та називався нехитро: «Фотограф». Засновником та видавцем його був Анатолій Феліксович Вернер.

Історія та досягнення цієї більш ніж визначної в масштабах міста людини докладно описані у книзі «Фотографи Харківської губернії 1851—1917 рр.», випущеної 2008 року видавництвом «Сага». За словами одного з редакторів вищезгаданої книги, Андрія Парамонова, саме Анатолій Вернер завдяки своїй активній діяльності належить до невеликої кількості фотографів Харкова, про життя яких відомо багато.

Вернер Анатолій Феліксович
(? – 14.11.1910)

Професійний фотограф, член Імператорського Харківського російського технічного товариства, видавець журналу «Фотограф», власник магазинів та складів із продажу фотографічної техніки.

Анатолій Феліксович Вернер — нащадковий дворянин, до Харкова прибув на початку XX ст., відкривши склад-магазин на вул. Московській, 4 з продажу фотографічного приладдя, чарівних ліхтарів, грамофонів, фонол, телефонів, дзвінків, стереоскопів тощо.

Згодом відкрив ще одну крамницю в Університетському саду. У Харкові А. Вернер розгорнув бурхливу діяльність із розвитку фотографії. За його діяльною участю Харківське відділення Імператорського російського технічного товариства отримувало останні технічні новинки, витратні матеріали, посібники та практичні посібники з-за кордону. В результаті його діяльність була гідно оцінена. Його прийняли в дійсні члени технічного товариства, він став його постачальником, а в 1904 р. нагороджений дипломом товариства за сприяння успіху розвитку фотографії на Півдні Росії. Крім цього, він постачав технічні новинки до Імператорського Харківського університету, Технологічного та Ветеринарного інститутів. У цей час відкривається і фотографічний заклад А. Вернера, який спеціалізувався на виготовленні альбомів промислових закладів та дворянських садиб Харківської губернії. А. Вернер першим у Харкові став робити фотографії для стереоскопів, а також кольорові фотографії автохромним способом, за які здобув велику золоту медаль Імператорського технічного товариства. Він був діяльним організатором та учасником фотографічних виставок у Харкові та Катеринославі (нинішній Дніпро – прим. ред.), репрезентував власні художні знімки, намагався доставляти на виставки останні новинки фотографічної техніки. Наприкінці вересня 1910 р. на фотовиставці в Катеринославі А. Вернер за прекрасну постановку справи фотографії, обладнання шкіл чарівними ліхтарями, видання спеціального фото-журналу було нагороджено малою срібною медаллю. На жаль, доля цієї людини закінчилася трагічно. 14 листопада 1910 р. він покінчив життя самогубством, був похований у Харкові на Іоанно-Усікновенському цвинтарі. Фірма А. Вернера існувала і після його смерті до 1917, володіла їй О. В. Вишнякова. Зокрема, фірмі висловили вдячність за незмінно уважне ставлення до фотографічного відділу Імператорського російського технічного товариства в Харкові після її участі в організації та наданні останніх новинок фотографічної техніки на 2 харківську фотографічну виставку в Харкові.

Сьогодні фотографії А. Вернера — велика рідкість: пуск першого електричного трамвая в Харкові, хресна хода з Озерянською іконою Божої Матері, пасіка професора богослов’я протоієрея Т. І. Буткевича дають уявлення про його талант фотографа.

Але повернемося все ж таки до журналу «Фотограф».

28 травня 1910 року Анатолій Вернер подає прохання Харківському губернатору Митрофану Кириловичу Катериничу на дозвіл видання журналу.

Також у документах зазначалося, що видання складатиметься з 2 відділів:

1 відділ. Науково – технічний.

а) Статті з усіх галузей фотографії, фототипії, цинкографії та інше.
б) Статті з наукових питань, що стосуються фотографії.
в) Нові відкриття та винаходи.
г) Розпорядження та узаконення з фотографічної промисловості.

2 відділ.

а) Новини фотографічної промисловості: апарати, папери та препарати.
б) Опис фабрик та заводів, які виготовляють фотографічні приладдя.
в) Оголошення.
г) Поштова скринька.

Дозвіл було отримано, і вже 31 травня Вернер висловлював свою вдячність губернатору на такому своєму воістину шикарному фірмовому бланку:

Вже у липні 1910 року перший номер «Фотографа», у підготовці якого Вернеру допомагав його співробітник Конрад Бергман, було надруковано у харківській друкарні Дрейшпуля.

У ньому редакція зверталася до своєї аудиторії з такими словами:

До читачів.

Випускаючи у світ перший номер журналу «Фотограф», вважаємо за зручне дати кілька передумов, які пояснюють програму та мету, до якої ми прагнули, приступаючи до цього видання.

Фотографія, така поширена на півдні Росії, не має в місцевій пресі жодного представника. Зараз, коли читання періодичних видань стало нагальною потребою кожної культурної людини, коли кожна галузь промисловості, мистецтва і навіть спорту має свої спеціальні органи друку – нестача фотографічного журналу стає дуже чутливою масі професіоналів та любителів фотографії. Ми, сподіваючись хоч частково заповнити цю важливу прогалину в літературі фотографії, починаємо видання журналу «Фотограф». У журналі “Фотограф” візьме участь: Фотографічне відділення Харківського Відділу Імператорського Російського Технічного Товариства, якому належить перша науково-технічна частина нашого журналу; у другій будуть розміщуватися найкращі оригінальні та перекладні статті сучасних корифеїв фотографії, які можуть висвітлити той високий ступінь прогресу, якого він досяг. Заручившись прихильним сприянням видатних російських та іноземних фахівців, а також маючи співробітниками багато досвідчених фотографів, ми маємо можливість дати нашим читачам безліч корисних порад, рецептів та відомостей технохімічного характеру. Як професіонали, так і любителі знайдуть на сторінках нашого журналу багато цікавого та повчального, що може принести їм користь та замінити досвід у справі фотографії. Багатий зміст, наукова цінність та художнє оздоблення, поряд із вкрай низькою вартістю, дають нам право сподіватися, що читачі прихильно приймуть наш журнал і що він набуде широкого та швидкого поширення не тільки у своєму районі, а й за його межами.

Потім вийшов другий номер “Фотографа”:

Тоді ніхто ще й думати не міг, що він буде останнім. Адже після загибелі Вернера журнал повністю припинив своє існування і більше не видавався.

Але, як водиться, серед цієї пишноти актуальних, потрібних, корисних і дуже цікавих статей було чимало реклами. Точніше, її було дуже багато. Всілякі книги про фотографію, папір, фото- та кінотехніка наполегливо манили до себе покупця. Придбати все це щастя можна було, ясна річ, звичайно ж, у магазині Анатолія Вернера.

Час іде, багато змінюється. Проте маркетингові ходи талановитих підприємців так само незмінні. Далі буде…