Про нинішні іноземні консульства у Харкові відомо чимало – багато країн мають у нашому місті свої дипломатичні представництва. Проте їхні співробітники здивувалися б, дізнавшись, що харківські консульства мають багату та більш ніж 100-річну історію. На превеликий жаль, тема іноземних дипломатичних структур у Харкові кінця IX – початку XX століть вкрай мало вивчена.
Тоді, як і зараз, консульства представляли інтереси своїх громадян на території іншої держави. Тому не виключено, що людина, яка працює в одному з харківських представництв, могла стати згодом відомим політичним діячем у себе на батьківщині.
На жаль, окремих довідників, виданих на початку ХХ століття на цю тему, небагато; частина справ знаходиться в архівах за межами України. Але завдяки чудовій «Довідковій книзі з торгово-промислової частини для імператорських російських консулів» дізнаємося, що загальна картина в 1912 виглядала приблизно так:
На той час у Російській імперії діяли дипломатичні представництва 36 держав.
Вкрай важливою для нас є Одеса. Тому що в цьому місті знаходилося цілих 8 генеральних консульств, 15 консульств, одне віцеконсульство та одне консульське агентство: разом було представлено 25 країн із 36.
Далі йде Київ: 1 генеральне консульство, 10 консульств, 3 віцеконсульства, 2 консульські агенції: загальним числом 16 країн.
З нашим містом ситуація не така проста, тому що у вищезгаданому довіднику є низка неточностей та помилок. Не дає повної відповіді на запитання про кількість консульств у Харкові також і довідник «Харківський календар», оскільки низка організацій у ньому зовсім не згадана. І лише робота з архівними документами допомогла трохи розставити крапки над «і». На тлі Одеси та Києва Харків, безумовно, виглядає менш разюче. У нашому місті було всього 9 іноземних дипломатичних представництв, зате яких! Почнемо з перших чотирьох за датою їхньої появи.
- Генеральне представництво перського шаха.
За попередніми даними, існувало з 1893 року і з’явилося раніше за всіх. З його заснування і до 1914 року консулом перського шаха був титулярний радник Григорій Ісаакович Рубінштейн. У його власному будинку за адресою Сумська, 31 (особняк не зберігся) кілька років розташовувалося саме консульство. 1909 року цей заповзятливий дипломат примудрився здати частину будинку ще й французькому консульству. Напевно, це було дуже зручно та вигідно. У 1914 році або раніше цей безперечно практичний консул, мабуть, залишив наше місто, тому що вказувалося, що «Дубинський Володимир Захарович, уповноважений Перським консулом Григорієм Рубінштейном (Рубінштейн проживає в Полтавській губернії) на управління справами Перського генерального консульства…»
Турецького консульства у нашому місті не було. Однак саме з цим дипломатичним представництвом пов’язана одна вкрай важлива та цікава історія, що відбулася у 1899 році, що стосується життя Ісламської громади міста Харкова, до якої ми ще повернемося у наступних публікаціях.
- Французьке консульство
Було другим дипломатичним представництвом, яке було відкрито у Харкові. Вперше воно згадується у довіднику «Харківський календар» у 1901 році, проте ця дата зовсім неправильна. Адже ще 30 листопада 1899 року французького громадянина Стефана Лаволя визнано віцеконсул Франції в нашому улюбленому місті.
Відповідно до декрету президента Французької Республіки від 20 серпня 1908 року харківське віцеконсульство було перетворено на консульство. Колишній на той час віцеконсул Рабю Людвіг Лорантович був зведений у звання консула.
Зрозуміло, французькі представники брали участь у житті та діяльності «Французького благодійного товариства», що діє у нашому місті з 1876 року.
Місць та особняків, пов’язаних з діяльністю даної дипломатичної установи, збереглося чимало. А ось у 1911 році воно розташовувалося в чудовій будівлі готелю «Гранд-Готель», що на Павлівській площі, яка, на жаль, до наших днів не збереглася.
- Німецьке консульство
Згадується вперше у довіднику «Харківський календар» 1906 року. Проте ця інформація також не зовсім правдива. У архівних фондах є щонайменше 3 документи за 1905 рік, пов’язаних з появою нашому місті іноземного дипломатичного представництва цієї країни. Завдяки цьому ми не тільки можемо встановити максимально точно дату появи німецького консульства в Харкові, але також і дізнатися, що перший німецький харківський консул Карл Фроман представляв раніше інтереси своєї держави в Тифлісі.
У 1911 році інтереси Німеччини замість Фромана став представляти у місті Август Фейгель, колишній раніше німецьким генеральним консулом у Константинополі.
Брали активну участь консули Харкова та у насиченому житті такого важливого для всіх харківських німців «Німецького благодійного товариства».
Саме суспільство було засноване 1885 року, а 1910 року урочисто відсвяткувало своє перше 25-річчя. Судячи зі звітів, не лише харківські консули були в ньому. Серед почесних членів був і колишній консул Німецької імперії у Києві – Бекер.
- Бельгійське генеральне консульство
Указом від 17 липня 1907 К. де Вепенерт був визнаний бельгійським генеральним консулом з місцем перебування в місті Харкові. Це дипломатичне представництво було єдиним генеральним консульством Бельгії на всю тодішню імперію та охоплювало за своєю юрисдикцією, як видно з документа, чималі території.
Через це саме в нашому місті вирішувалися багато важливих справ, пов’язаних з інтересами Бельгії та її громадян. За весь дореволюційний період посаду генерального консула обіймали лише 3 особи. Порівняно з іншими представництвами, де керівництво змінювалося кожні 2-3 роки, це дуже мало.
У період із 1910 до 1917 року генеральне представництво перебувало по вул. Мироносицькій, 31 (там же мешкав і сам консул). На превеликий жаль, цей будинок не зберігся, а шкода… адже деяким, гадаю, було б дуже приємно працювати практично навпроти будинку, який можна було б назвати «маленькою харківською Бельгією».
Безумовно, це лише мала частина того, що пов’язане з яскравим та цікавим життям та діяльністю іноземних дипломатичних представництв у нашому місті.