Прямо посередині Привокзальної площі розташована будівля управління Південної залізниці. Вона була побудована у стилі неокласицизму – архітекторами О. Дмитрієвим, Д. Ракітіним, інженерами П. Роттортом та В. Глазиріним у 1912-1914 роках.

“Ну стоїть собі будівля і стоїть. Треба, от і збудували” – подумає багато хто. Проте все не так просто. Основною мотивацією споруди будівлі був дивовижний ідіотизм, суть якого ось у чому.

Весь персонал Центрального управління Харківської залізниці чисельністю 2300 осіб розміщувався у 19 найманих будинках, розкиданих по всьому місту на значних відстанях один від одного. Доходило до смішного – один відділ міг розташовуватись у 3 будинках, що знаходяться у різних частинах міста. Все це, ясна річ, ну дуже заважало злагодженій роботі Південної залізниці. Проте, якось люди з цим жили та страждали.

Проте одного разу раптом сталося Чудо! Управління Південної залізниці підрахувало, що на оренду приміщень 19 будинків витрачалось 147 000 рублів на рік. А з витратами на утримання міських телефонів, сторожів, розсилок, плати місту за електрику сума становила 157 000 рублів на рік.

Ясна річ, що таких чималих грошей стало шкода і вирішили звести одну велику будівлю…

Будівництво будинку Управління Південних залізниць у Харкові.

Південні казенні залізниці, що утворилися від злиття Курсько-Харківсько-Севастопольської та Харківсько-Миколаївської, обслуговують широку смугу півдня Росії довжиною до тисячі верст (1066 км) і завширшки в середньому до 400 верст (426 км). Ця найбагатша територія захоплює як райони гірничої промисловості Донецького басейну, так і величезні площі землеробської промисловості, маючи на своїх лініях низку великих міст та шість портів: Миколаїв, Херсон, Севастополь, Феодосію, Керч та Генічеськ.

Південні залізниці, близько 3000 верст (3200 км) протягом, перевозять до 1,2 млрд пудів (19,6 млн. тонн) вантажів і дванадцять мільйонів пасажирів на рік при грошовому обігу 62 млн рублів. Обслуговуються ці дороги армією в 50 тис. осіб службовців, з яких 2300 осіб перебувають при центральному управлінні, яке знаходиться у Харкові.

До цього часу центральне управління Південних доріг займало в Харкові 19 найманих будинків, розкиданих по місту на відстані 3 верст один від одного, що, звичайно, було пов’язано зі значними незручностями, вкрай ускладнювало відносини між самостійними відділами та викликало зайві витрати на утримання посильних, тим більше деякі відділи були змушені розміщуватися в декількох будинках, віддалених один від одного.

На наймання приміщень управління доріг витрачало понад 147 тис. руб., а за додаванням витрат на утримання міських телефонів, сторожів та посилальних, а також підвищеної плати місту за електричне освітлення, загальна витрата на наймання приміщень перевищувала 157 тис. руб. на рік. Попри такі великі витрати, приватні приміщення не задовольняли своїм призначенням.

За таких умов виявлялося безсумнівно вигідним звести власну будівлю, тим більше що в розпорядженні управління була придатна для цього земельна ділянка. Порушене питання про асигнування необхідних коштів отримало сприятливий дозвіл, і управління доріг цього року почало роботи з будівництва власної будівлі.

При складанні проєкту за основу прийнято такі норми.
Площа внутрішнього приміщення, обчислена в середньому з розрахунку 2,46 кв. саж. (11,2 кв. м) на 1 службовця, розподілена так:

• близько 50% відведено на службові приміщення, в яких займається по кілька осіб, і не менше 1,25 кв. с. (5,7 кв. м.) на кожну особу, яка займає в таких приміщеннях;
• близько 7% на кабінети, рахуючи до 5 кв. саж. (22,7 кв. м.) у середньому на особу;
• близько 16% на зал ради та засідань, на приміщення загального користування (вбиральні, чайні, бібліотека та ін.) та інші приміщення (приміщення для кур’єрів, підручні архіви, комори тощо);
• близько 27% на коридори та сходи.

Площа напівпідвального поверху, в якому розміщуються роздягальні, їдальня, прилади центрального опалення, центральний архів тощо. у рахунок зазначеної площі 2,46 кв. саж. (11,2 кв. м) на людину не входять.

Загальна площа корисних приміщень обчислена у 5764,67 кв. саж. (26242 кв. м.), крім напівповерху, площа якого становить 1028,85 кв. саж. (4683 кв. м)

Будівля 5-поверхова, на високому цоколі, система розташування приміщень прийнята з односторонніми світлими коридорами. Висота кімнат центрального поверху – 2 саж. (4,26 м), решти – 1,8 саж. (3,84 м).

Будівля будується у безпосередній близькості до залізничного вокзалу. Головний фасад виходить на велику площу, поки зайняту садом який зростає без ладу. Зрештою, задня сторона звернена до вузького провулка, на протилежному боці якого стоїть залізничне технічне училище.

Таким чином, майже квадратна за планом, будівля звернена всіма своїми фасадами на вулицю та площі, що змусило поставитися з особливою увагою до зовнішнього вигляду будинку.

На кладку стін знадобиться до завершення понад 15 млн штук цегли, загальна вартість робіт складе 1,5 млн рублів, крім вартості рейок, що йдуть на фундаментні плити, і безплатного перевезення матеріалів.

До початку вересня поточного року виведено фундаменти, значну частину високого гранітного цоколя із залізними ґратами біля підвального поверху та частину цегляної кладки стін.

На планах, що додаються, не показана детальна розбивка приміщень, оскільки остаточно вона з’ясується дещо пізніше, коли загальна корисна площа будинку, що досягає майже трьох десятин (32775 кв.м.), буде докладно розподілена між відділами та службовцями. Зал на два поверхи, що займає середину третього та четвертого поверхів, має порівняно незначну площу, але може бути збільшений завдяки прилеглих до нього приймальних.

У підвалі головну площу займають: мобілізаційний відділ, архіви та роздягальня для службовців. Головний залізничний архів, як видно за планом, виділений в особливий корпус, затиснутий кам’яними брандмауерними стінами; він складається з 11 поверхів на кшталт американських бібліотечних та архівних сховищ.

У плани, що додаються, Інженерною радою внесено незначні зміни, причому круглі кутові вежі замінені більш плавним переходом. Будівництво буде закінчено, ймовірно, не раніше кінця 1913 або в 1914 році.

О. Дмитрієв. Д. Ракітін.

Джерело – журнал “Зодчий” 1912 року.