Довго-довго я намагався знайти матеріали про те, як виглядають торгові лазні Харкова у XIX ст. Звичайно, лазні Коритини та Павлова я прибережу для своєї книги про Харків, а от менші бані може стати надбанням громадськості й сьогодні.

Харківський міщанин Микола Петрович Чеботарьов оселився у Харкові наприкінці XVIII ст., а раніше його рід проживав у сл. Хорошево. Будинок Чеботарьових був у Благовіщенській парафії, досить гарної архітектури, двоповерховий, кам’яний і про нього ще треба розповісти, а ось у приміській слободі Іванівці Микола Петрович купив дворове місце на початку 1870-х років, а в 1876 році вирішив відкрити тут торгову лазню. За рік збудував будинок для лазні, оснастив її всім необхідним, отримав дозвіл лікарської управи та наприкінці 1877 лазня почала працювати. На першому півповерсі розташовувалась істопна, пральня та прасувальна. На другому, власне, лазня з роздягальнею, парнею, мийною та чайною кімнатою.

Лазня Чеботарьова передбачалася для дуже пристойної публіки, річ у тому, що на слободі Іванівці винаймали дешеві квартири дрібні чиновники та службовці, професійні робітники залізничного депо, студенти, вчителі. Одноразове відвідування коштувало у Чеботарьова 10 копійок, піврічний платіж складав із розрахунку щотижня вже по 7 копійок. Тут же можна було здати в прання білизну та отримати її додому випрасуваною і вибіленою. Знову ж таки, вигіднішим була піврічна оплата, яка становила від 3 до 6 копійок на тиждень, залежно від обсягу.