Далекого 27 квітня 1913 року у Єлисаветграді Херсонської губернії народився Елліс Владислав Валентинович.
Проте з нашим містом його доля міцно пов’язана. Адже він виріс і навчався у Харкові. У 1936 році Елліс закінчує Харківський інженерно-будівельний інститут з дипломом інженера-будівельника. У 1936-1941 працює інженером у науково-дослідному інституті «Південшахтпроєкт». Вперше опублікував свої вірші у Харкові 1926 року. Батька та брата Елліса було розстріляно під час сталінського терору у 1930-х роках.
У 1941 був мобілізований до армії та потрапив до німецького полону. У 1943-1945 працював у Німеччині дипломованим інженером в Управлінні будівництва державної залізниці (Reichs Bahnbaudirektion). Насильницької репатріації уникнув. У 1947 поїхав із дружиною Євдокією Григорівною з Німеччини до Бельгії, де працював на вугільних шахтах.
У 1956 подружжя Елліс емігрувало до США. Оселилися в Каліфорнії, де Елліс продовжив освіту та здобув диплом інженера-будівельника. Отримав у Каліфорнії та у Флориді ліцензії професійного інженера. Брав участь у будівництві космодромів, аеродромів, метро та інш. Автор збірки поезій «Вибране» (1968). Публікувався в антології «Співдружність», «Береги» та «Повернутися до Росії віршами».
Нині це ім’я пам’ятають одиниці. Тому пропонуємо вам хоч трохи ознайомитись із його поезією.
БРЕШИ, МІЙ ДРУГ
Бреши, як рвалися до останньої ставки
Ви в бою, зневажаючи страх.
Я з тебе не вимагатиму довідки
Про отримані ордена.
Як косив винищувачів зграю,
Як любив у лазареті сестру.
Бреши, мій друг, я тебе розумію,
Ти закінчиш і я збрешу.
Цим ухaрські дурним запоєм,
Біль про минуле не вгамуємо,
Всі ми були колись героями,
Правда, меншими, ніж говоримо.
Бреши мій друг, і в душевній рані,
За пляшкою, вщухне бруд.
Якщо майбутнє в чорному тумані,
Тaк минуле рожевим прикрась!
САМОТНІСТЬ
Рубці в душі теплом не розгладжу,
Веселою піснею сум не вгамую.
Вам доводилося у вітряну холоднечу,
Стояти на перехресті одному?
Своїм нутром на тутешніх не схожий,
І тому спокою не дано.
Не наступив на тінь мою перехожий,
А обійшов, як пляму мокру.
На багатолюдному тротуарі застиг,
Від далеких думок.
Страшніше ліжка одиночних камер,
Коли в натовпі роками самотній.
Не в ті краї криві шляхів вийшли.
Ворожкa віру в щастя не поверне.
Лише добре, що власні думки
Не розчинив чужий вир.
ЗУСТРІЧ
Я зустрівся з Вами за пивом,
У старовинному Баварському дворі.
Ви мені говорили гарно
Про Батьківщину і Царя.
Для Вас це Білий Ангел,
І Ви за нього горою.
Водив Вaс в атаки Врaнгель,
Щоб жив Микола Другий.
Так, багато в житті пройдено,
Багато чого пройдено дарма.
Я чув про світлу Батьківщину,
І пропускав про Цaря.
Джерела:
- Вітковський Є.В. (упорядник) – Ми жили тоді на планеті інший … (Антологія поезії російського закордоння. 1920-1990)
- Елліс В. В. Вибране. 1968.