Далекого 27 квітня 1913 року у Єлисаветграді Херсонської губернії народився Елліс Владислав Валентинович.

Проте з нашим містом його доля міцно пов’язана. Адже він виріс і навчався у Харкові. У 1936 році Елліс закінчує Харківський інженерно-будівельний інститут з дипломом інженера-будівельника. У 1936-1941 працює інженером у науково-дослідному інституті «Південшахтпроєкт». Вперше опублікував свої вірші у Харкові 1926 року. Батька та брата Елліса було розстріляно під час сталінського терору у 1930-х роках.

У 1941 був мобілізований до армії та потрапив до німецького полону. У 1943-1945 працював у Німеччині дипломованим інженером в Управлінні будівництва державної залізниці (Reichs Bahnbaudirektion). Насильницької репатріації уникнув. У 1947 поїхав із дружиною Євдокією Григорівною з Німеччини до Бельгії, де працював на вугільних шахтах.
У 1956 подружжя Елліс емігрувало до США. Оселилися в Каліфорнії, де Елліс продовжив освіту та здобув диплом інженера-будівельника. Отримав у Каліфорнії та у Флориді ліцензії професійного інженера. Брав участь у будівництві космодромів, аеродромів, метро та інш. Автор збірки поезій «Вибране» (1968). Публікувався в антології «Співдружність», «Береги» та «Повернутися до Росії віршами».

Нині це ім’я пам’ятають одиниці. Тому пропонуємо вам хоч трохи ознайомитись із його поезією.

---

БРЕШИ, МІЙ ДРУГ

Бреши, як рвалися до останньої ставки
Ви в бою, зневажаючи страх.
Я з тебе не вимагатиму довідки
Про отримані ордена.
Як косив винищувачів зграю,
Як любив у лазареті сестру.
Бреши, мій друг, я тебе розумію,
Ти закінчиш і я збрешу.
Цим ухaрські дурним запоєм,
Біль про минуле не вгамуємо,
Всі ми були колись героями,
Правда, меншими, ніж говоримо.
Бреши мій друг, і в душевній рані,
За пляшкою, вщухне бруд.
Якщо майбутнє в чорному тумані,
Тaк минуле рожевим прикрась!

---

САМОТНІСТЬ

Рубці в душі теплом не розгладжу,
Веселою піснею сум не вгамую.
Вам доводилося у вітряну холоднечу,
Стояти на перехресті одному?
Своїм нутром на тутешніх не схожий,
І тому спокою не дано.
Не наступив на тінь мою перехожий,
А обійшов, як пляму мокру.
На багатолюдному тротуарі застиг,
Від далеких думок.
Страшніше ліжка одиночних камер,
Коли в натовпі роками самотній.
Не в ті краї криві шляхів вийшли.
Ворожкa віру в щастя не поверне.
Лише добре, що власні думки
Не розчинив чужий вир.

---

ЗУСТРІЧ

Я зустрівся з Вами за пивом,
У старовинному Баварському дворі.
Ви мені говорили гарно
Про Батьківщину і Царя.
Для Вас це Білий Ангел,
І Ви за нього горою.
Водив Вaс в атаки Врaнгель,
Щоб жив Микола Другий.
Так, багато в житті пройдено,
Багато чого пройдено дарма.
Я чув про світлу Батьківщину,
І пропускав про Цaря.

Джерела:

• Вітковський Є.В. (упорядник) – Ми жили тоді на планеті інший … (Антологія поезії російського закордоння. 1920-1990)
• Елліс В. В. Вибране. 1968.