130 років тому, з 23 вересня по 12 жовтня 1887 року, Харків опинився у центрі уваги всієї тодішньої Імперії. Адже саме в той час протягом 20-ти днів на площі понад 20 га в Університетському саду і на пустирі Ветеринарного інституту, що примикає до нього, проходила Всеросійська сільськогосподарська виставка.
Вона стала першим заходом такого роду в провінції. Для розміщення всіх експонатів та зручності відвідувачів спеціально збудували 51 павільйон.
Серед павільйонів були: Полтавського земства, Зміївського сільськогосподарського товариства, графа Рибоп’єра, Пільстрема, черепичного виробництва, для сушіння фруктів, Київський, для тютюну, для музики, для землеробських продуктів, кустарних виробів та технічного перероблення сільськогосподарських продуктів, Гельферіх-Саде, Кеніга, для машин, садівництва, лісівництва та виноробства, молочний та сироваріння, а також поліцейський, ресторан Дельпеша, ресторан 2-го класу, будочка для сельтерської води, ковбасна, булочна.
За весь час до Харківської виставки відвідали понад 100 тисяч осіб. Про сам захід прочитати можна в статті, написаній мною раніше.
З урахуванням того, що всього за підсумками оглядів було видано 97 золотих, 162 великих та 274 малих срібних, 368 бронзових медалей та 320 похвальних листів, дуже хотілося б згадати мешканців нашого міста та краю, які відзначились на такому значущому заході.
До речі, на просторах інтернету і досі можна знайти у продажу мідні та срібні жетони «На згадку про Всеросійську сільськогосподарську виставку в Харкові, 1887». Їхня вартість коливається від 190 до 260 у. е.
Уся без перебільшення величезна експозиція була розбита на 9 тематичних відділів та безліч підвідділів. Певна річ, у рамках однієї статті охопити всі перемоги Харкова та Слобожанщини того часу абсолютно неможливо. Для початку сьогодні розглянемо лише нагороди за бджільництво, напої із плодів та ягід, а також пиво.
У відділі бджільництва від 27 експонентів з 9 губерній було представлено велику різноманітність вуликів, меду та воску. Попри те, що від Харківської губернії у виставці брали участь 14 бджолярів, зайняти головні призові місця нашим землякам, на жаль, не вдалося. Хоча, безперечно, нагороди вони отримали.
Адріан Матвійович Кирилов, який живе в Харкові по вулиці Клочківська № 32, представляв два вулики власної роботи, а також стояк і лежак із власними змінами. Висока якість та практичність виробів була відзначена увагою комісії.
Під час відвідування та огляду відділу бджільництва її Імператорською Високістю Государинею Великою Княгинею Катериною Михайлівною Адріан Матвійович мав честь піднести їй у скляній вазі гірку забрусного меду в сніжно-білих стільниках. За ведення бджільництва удосконаленим способом та за чудову якість виставленого меду експертною комісією Адріана Матвійовича було нагороджено малою срібною медаллю.
Цією ж нагородою відзначили священника із села Молодове Вовчанського повіту Платона Пономарьова. Він надав на виставку два вулики власної конструкції на загальній підставці пліч-о-пліч і під однією кришкою, і мед стільниковий.
Міщанин міста Чугуєва Семен Александров виставив кілька вуликів власної конструкції та чудової якості мед.
За ведення пасік у своїх господарствах удосконаленим способом похвальними листами експертна комісія нагородила наступних наших земляків.
Жителя міста Ізюм Івана Андрійовича Антонова, який надав сім’ю бджіл помісі кавказької породи з місцевою у зміненому та вдосконаленому ним вулику системи Берлепша. Інновації, застосовувані та практиковані Антоновим, були прості та недорогі, проте повністю запобігали проникненню в сам вулик мурах і мишей.
Мешканка міста Білопілля Варвара Миколаївна Куколь-Яснопільська також демонструвала вдосконалений бджолиний вулик. Завдяки цьому мед у стільниках виходив «у винятково гарному вигляді». Як чудово, що жінка, бувши пасічником, залишається все одно жінкою.
А ось мешканець слободи Комарівка Ізюмського повіту Володимир Іванович Костін представив модернізований вулик… абсолютно без бджіл. Проте експерти у своїх звітах і висновках зазначали: «Мед, наданий експонентом Костіним, чудовий у всіх сенсах».
Мало хто з бджолярів, які брали участь у Харківській виставці на той час, змогли переплюнути вдову генерал-ад’ютанта Віру Іванівну Анненкову, яка мешкала в маєтку Боброво Лебединського повіту за кількістю експонатів. Ця мила жінка представила 6 вуликів системи Берлепша з бджолами та два без них, мед-патоку у барильцях, машинку для приготування штучної вощини, сітку для захисту від бджіл, ніж для розтину осередків з медом, дротяне сито для проціджування та балію. Певна річ, що все це було з удосконаленнями. Попри те, що комісія порахувала все надане нею звичайним устроєм, похвальну грамоту вдові генерала все-таки урочисто вручили.
Не обійшлося і без казусів. Наприклад, мешканець станції Шарівка Федір Львович Бабошко надав на виставку свій вулик та мед. Проте оглянути та оцінити їх експертній комісії не вдалося: приставлений для охорони хлопчик настільки ревно оберігав вулик і мед, що нікого близько до них не підпускав.
Керівник маєтком графа М. М. Толстого в Сумському повіті Іван Михайлович Кабештов надав на виставку спостережний вулик із бджолами. Зроблений він був у вигляді витонченої книги. На дверях красувався напис «У бджоли повчися», що кидався багатьом у вічі та регулярно викликав насмішкуваті зауваження у публіки.
Експонати, представлені на виставці священником Іоанном Іоанновичем Левандовським, який живе в місті Куп’янську, викликали захоплення не лише у членів експертної комісії, а й у простих відвідувачів. Бджолині вулики, рамкові стояки, сітки, клітки — чого тільки не торкнулася, не покращила і не вдосконалила рука цього талановитого бджоляра. Виставлений Іоанном Іоановичем стільниковий мед у коробочках і рамках був настільки смачний, що, попри високу ціну, практично весь був розкуплений. Однак усі ці численні та видатні експонати були, на жаль, поза конкурсом, оскільки Левандовський перебував на виставці в експертній комісії з відділу бджільництва.
22 вересня голова комісії вищезгаданого відділу Іван Іванович Каразін звернувся до Розпорядчого Комітету виставки з особливою заявою.
Серед предметів, виставлених у відділенні бджільництва, заслуговують на особливу увагу експонати священника Іоанна Іоанновича Левандовського, що містять у собі повне зібрання предметів бджільництва: вулики, які використовуються експонентом, наукова колекція, зразки меду стільникового та патокового та насіння медоносних рослин. Всі вищезазначені предмети виділяються своїми особливими перевагами. Оскільки батько Іоан Левандовський, як експерт, виставив свої предмети поза конкурсом, то вважаю справедливим просити Комітет про нагородження його почесним відгуком, як про виставлені предмети, так і про діяльність його на терені раціонального бджільництва.
Вже 3 жовтня Розпорядчий Комітет ухвалив:
Клопотання Голови експертної комісії Ів. Ів. Каразіна про нагородження експонента, священника Іоанна Левандовського, за його діяльність на терені раціонального бджільництва та за виставлені предмети з бджільництва, — почесним від Комітету відгуком, — задовольнити.
Неабиякою цікавістю та увагою у всіх відвідувачів виставки користувався відділ, у якому були представлені напої з плодів та ягід, у тому числі й алкогольні. Все виставлене 112 експонентами з 28 губерній було поділено на 6 груп:
- фруктові кваси;
- фруктові вина;
- виноградні вина звичайні, не шампанські;
- виноградні вина шампанські, або ігристі;
- наливки;
- прилади, що використовуються для приготування вин.
З них найбільша кількість була представлена: Таврійською губернією — 26 та Бессарабською — 21. Від нашої ж Харківської губернії взяли участь лише 4 експоненти. Але при цьому кожен із них відзначився по-своєму.
Вищу нагороду за розрядом фруктових вин та наливок слобожанам здобути не вдалося. А ось бронзова медаль (відповідна другому місцю) на підставі даних експертизи дісталася Прокофію Семеновичу Гріненко. За його горілчаного заводу, розташованого у місті Суми, було спеціальне відділення, де виготовлялася натуральна українська наливка. Фрукти для неї здебільшого були зі своїх трьох садів Прокофія Семеновича, розташованих у Богодухівському та Сумському повітах. На виставку до Харкова Гріненко надіслав зразки вишневої, чорносмородинової, сливової, малинової та горобинової наливки.
Відомий харківський купець Микола Олексійович Жевержеєв вів велику торгівлю виноградним віном, купуючи його у виноробів Дону, Криму, Бессарабії та Кавказу. Потім у 70-х роках XIX століття Жевержеєв відкрив власний завод із виробництва шипучих вин.
На виставці Миколай Олексійович представив зразки власного приготування — шампанське «Царське» та «Цимлянське». Однак, попри високу експертну оцінку, вони не були нагороджені жодною нагородою. Причина дуже проста: Микола Олексійович сам був експертом на виставці з відділу виноробства.
Мешканець нашого міста Микола Васильович Масленников надав зразки аж десяти сортів фруктових квасів! І дуже ймовірно, що отримав би за них якесь призове місце, якби не був єдиним із 112 учасників у першій групі.
Іван Петрович Мірошниченко, який жив у Зміївському повіті на Соколових дачах у хуторі Салов Кут, прислав на виставку фруктове вино з вишні, яке сам називав «церазоровим». Виставлене воно було у павільйоні Зміївського сільськогосподарського товариства, проте, оскільки надіслано вино було надто пізно, експертиза його не оцінювала. Сам же Іван Петрович цього факту не засмутився і привітно поділився з усіма способами приготування свого вина.
Вся сільськогосподарська обробна промисловість, представлена на виставці, була поділена на 5 характерних груп. У четвертій їх були спирти: хлібний і картопляний щонайменше одного відра; пиво, портер та мед у кількості не менше 5-ти пляшок для кожної назви; а також пресовані дріжджі в кількості 2 фунтів. Участь у цій групі взяли 35 експонентів, з яких 11 були від Харкова та губернії.
Багато хто з нас любить їздити до садиби у Старому Мерчику. А ось те, що її власнику восени 1887 року було присуджено одну з кількох найвищих нагород виставки — мало кому відомо.
1872 року Євгеній Михайлович Духовський будує у Старому Мерчику винокурний завод, який у 1881 році перебудовує. Мета побудови заводу Духовським була дуже проста — перероблення власного врожаю. На виставці у Харкові Євген Михайлович демонстрував від свого заводу спирт та горілку. Експертна комісія ухвалила, що спирт, який виробляє Мерчанський винокурний завод, якості хорошої, а вино очищене відмінно. Внаслідок чого нагородила Євгена Михайловича золотою медаллю саме за горілку.
Другу за значущістю нагороду, а саме велику срібну медаль, з наших земляків отримали наступні.
Леопольд Кеніг – за хлібно-картопляний спирт, що виробляється на Тростянецькому винокурному заводі.
Високим якостями, що відрізняється, на думку експертної комісії, очищений картопляний спирт заводу жителя міста Богодухова Павла Васильовича Голоперова.
Жителькою міста Суми Анастасією Єгорівною Подільською на виставці були виставлені горілка та хлібний спирт, які виготовляв її винокурний завод у селі Преображенському Охтирського повіту. Якості спирту були настільки відмінними, що саме за нього Анастасія Єгорівна і здобула медаль.
Два відомі харківські пивовари, Олексій Петрович Ольховський та Іван Єгорович Ігнатищев, також взяли участь у виставці зі зразками портера, пива, меду та солоду. Велика срібна медаль дісталася кожному з них, щоб потім зайняти гідне місце на етикетках пляшок пива, що випускалось ними.
Пиво-медоварному заводу «Українка» (власник Іван Кирилович Грищенко) під час проведення виставки не було ще й року. Проте засновник заводу все одно ризикнув заявити про себе, помістивши продукцію в небувало розкішній і витончено влаштованій окремій вітрині. За рішенням експертної комісії пиво, яке виробляє Іван Кирилович, було нагороджено малою срібною медаллю.
Втім, усе найцікавіше в «Українки» тоді тільки починалося. Як і у нас з вами: адже найближчими тижнями дізнаємося нові історії про харківські перемоги 1887 року.
Тож далі буде.