Тлумачні словники «кустарному виробництву (промислу) дають таке визначення:

Форма виробництва, коли робота ведеться працівником-кустарем у себе вдома, а вироби призначаються для збуту задля певного замовника-споживача, на ринку; 1-а ознака відрізняє кустарну промисловість від фабричного виробництва, 2-а – від ремісничого. Важливі галузі кустарної промисловості такі: лляне виробництво, бавовняне ткацтво, цвяхове виробництво, ножове, замкове, залізне, самоварне, суконне, в’язальне, мереживне, шовкоткацьке, меблеве, колісне, ложкарне, дерев’яний посуд, виробництво шкіряного взуття, виробництво землеробських знарядь, іконопис, розфарбовування картинок тощо. Кустарне виробництво іноді розвивається з ремісничого, але найчастіше є побічним заняттям під час землеробства».

До 1917 року на території тодішньої Російської імперії це саме кустарне виробництво було досить поширене. Продукція кустарів збувалася навіть на численних ярмарках. Першу спробу систематизації та вивчення кустарної промисловості було здійснено ще 1850 року, коли Міністерство державного майна доручило особливим комісіям зібрати відомості про всі селянські промисли. А у 1877 році у нашому улюбленому місті при Харківському губернському статистичному комітеті було засновано спеціальну Комісію з дослідження кустарної промисловості у губернії. Підсумком багаторічної діяльності завдяки фінансовій підтримці губернського земства стало унікальне видання під назвою “Праці комісії з дослідження кустарних промислів Харківської губернії”.

Перший том, виданий 1882 року, був присвячений Сумському повіту. Він містив короткий статистико-економічний нарис та опис місцевих та відхожих кустарних промислів, а також деяких сільських промислів повіту (розведення конопель, тютюну та ін.). У другому томі детально описувався гончарний, кошиковий та інші промисли Куп’янського повіту. Також там приділили увагу актуальній і донині сумній темі, а саме знищенню селянами громадських лісів повіту. Третій том містив огляд промислів в Охтирському повіті, як-от: гончарство, дублення, ковальство, ткацтво. Крім історичних, технологічних та статистичних даних про всі ці промисли автори створили також докладні списки самих кустарів і розмістили відомості про них.

У Харкові та губернії на той час чудово розуміли, що кустарна промисловість є однією з найважливіших галузей народного добробуту. Тому кустарним промислам було приділено достатньо уваги нашому місті. В період із 23 вересня по 12 жовтня 1887 року у Харкові проходила Всеросійська сільськогосподарська виставка, яка:

1. Стала першим заходом такого роду у провінції.
2. Для її проведення недалеко від центру міста на площі понад 20 га в Університетському саду та на пустирі Ветеринарного інституту, що примикав до нього, (нині сад Шевченка та пл. Свободи) спеціально збудували 51 павільйон.
3. За підсумками оглядів було видано 97 золотих, 162 великих та 274 малих срібних, 368 бронзових медалей та 320 похвальних листів.
4. За весь час до Харківської виставки відвідали понад 100 тисяч осіб.
5. Сама ж виставка не лише окупилася, а й принесла значний прибуток. Тільки на продажі вхідних квитків організатори заробили 28 тисяч рублів. За словами сучасників, “Харківський огляд став новим підтвердженням того, що виставки можуть окупати себе, не вимагаючи значних жертв із державної скарбниці”.

Усю без перебільшення величезну експозицію виставки було розбито на дев’ять тематичних відділів. Кустарним промислам був присвячений окремо VII відділ, поділений на чотири великі підвідділи, а саме:

1. Обробки мінералів, глини та металів.
2. Обробка рослинних продуктів.
3. Обробка тварин.
4. Відділення змішаних та складніших виробництв.

Вони, своєю чергою, поділялися ще на 46 груп.

Завідував цим особисто міський голова Харкова Іван Йосипович Фесенко, який справді доклав чимало зусиль для залучення якнайбільшої кількості експонентів. Однак не обійшлося, звісно, ​​і без неприємних моментів.

• Кустарний відділ треба було оглядати аж у 5 різних місцях. А саме, в особливому павільйоні, у сільськогосподарському та машинному відділах, а також у павільйонах Полтавського та Зміївського земств.
• На виставці були представлені численні експоненти з найвіддаленіших місцевостей (Туркестан, Кавказ, Урал, Соловецькі острови). Однак через поспішність при організації та нечисленності компетентних осіб неможливо було скласти більш-менш повне уявлення не лише про кустарну промисловість у Російській Імперії, а й у самій Харківській губернії.
• Предмети як у каталозі, так і на самій виставці були розміщені організаторами безладно та безсистемно.
• У кустарному відділі виявилося чимало експонентів, які до кустарного промислу стосунку не мали, адже правильно розмежувати кустарне та фабричне виробництво було складно. Навіть сам термін «кустар та кустарний виріб» нерідко використовувався власниками фабрик з метою залучення до своєї продукції уваги.

Були й позитивні моменти та явища, головним з яких, на думку критиків, було те, що:

Кустарний відділ саме Харківської виставки вказав уперше найбільш дотичним чином на зовсім нове господарське явище в галузі нашої кустарної промисловості, яке заслуговує на найсерйознішу увагу і ґрунтовний аналіз як з його позитивного, так і з негативного боку для з’ясування заходів до підтримки та розвитку кустарних промислів.

Давайте ж ознайомимося із «кустарями» з нашого міста та краю, чиї вироби експонувалися у кустарному відділі. Отже, ліворуч від головного входу в кустарний павільйон було влаштовано окрему вітрину одного з найбільших представників кушнірського промислу в Харкові хутряника Трабського. Вся вона була драпірована з великим смаком. Трабський, крім різних хутр, виставив там і власноруч виготовлені ним надзвичайно оригінальні меблі: диван, овальний стіл, крісла великі та малі, круглі столики, підніжні табуретки та велике дзеркало.

Всі вони були оздоблені тюленевим і котиковим хутром, а спинки та ніжки зроблені з полірованих бичачих рогів. Певна річ, такі ексклюзивні авторські меблі привернули чимало уваги всіх відвідувачів. А сам Трабський вже в перший день виставки не тільки зміг продати весь повний комплект меблів за чималу на ті часи суму в 800 рублів, а й отримати чимало замовлень на майбутнє. За підсумками виставки «За вироблення хутра та за застосування хутра до оббивки меблів з бичачих рогів» він був нагороджений бронзовою медаллю.

Між виробами з паперу не можна було пропустити чудову копію харківського кафедрального собору, яку приготував пан Науменко. Крім найвищої якості виконання цей експонат привертав увагу ще й тим, що всі частини храму були виконані пропорційно як із зовнішнього боку, так і з внутрішнього. А якщо через віконця заглянути всередину, то можна було побачити весь інтер’єр собору.

Серед годинникових виробів виділялися експонати харківського майстра Єгора Степановича Яковлєва. Він представив декілька витончених годинників-прес-пап’є і головний свій винахід – палиці-кроки. До наших днів їхнє зображення, на жаль, не дійшло, зате зберігся опис.

У цих палицях вроблений механізм, за допомогою якого можна при ходьбі, ударяючи рівномірно ціпком по землі, порахувати, скільки пройдено кроків; ці крокоміри, ймовірно, знайдуть собі велике застосування у землемірів, мандрівників, а можливо, навіть у військовій справі вони можуть надати послугу щодо різних дистанцій.

У групі музичних інструментів виділялися вироби двох харківських майстрів – Альберта Олександровича Ковара та Костянтина Миколайовича Бастьєна. Духові інструменти першого були чудові за чистотою роботи та за своїми музичними якостями й дуже цінувалися знавцями. Струнні ж інструменти другого були відмінні за своєю роботою і своїми внутрішніми особливими перевагами. Тож не дивно, що «За виробництво струнних музичних інструментів ― скрипок та віолончелей» у вигляді особливого виключення Костянтин Миколайович Бастьєн був нагороджений великою срібною медаллю, вищої нагородою на виставці.

Відзначили першою за значущістю на виставці нагородою також харківського майстра Михайла Сергійовича Мітюшина. Зроблені ним рукавички були такі гарні, що протягом усієї виставки продавались дуже добре. Особливо покупцям припали до серця рукавички шведські та лайкові. А княгиня Катерина Михайлівна була настільки вражена їх якістю, що замовила собі дві дюжини.

Відділ ковальських виробів на виставки був дуже бідний – свої вироби експонували лише чотири майстри. Однак наше місто змогло відзначитися і там. Адже від Харкова на виставці була жінка-коваль Тетяна Єременкова. Спеціально для неї біля входу в павільйон кустарних виробів організаторами була зроблена спеціальна кузня, де вона на очах у всієї публіки виготовляла підкови для коней, сокири, петлі до дверей та інше.

Серед цегляних виробів насамперед відзначали дуже гарну групу виробів інженера барона Бергенгейма, допущену на виставку поза конкурсом. Вся вона зі смаком була розміщена просто неба біля самого кустарного павільйону і являла собою кілька величезних колонад і ваз, створених з різної величини цегли, підлогових і тротуарних плит. На той час відомий багатьом мешканцям нашого міста завод барона Бергенгейма особливо славився своєю особливою вогнетривкою цеглою, яка своїми перевагами в доменних печах перевершувала навіть чавун. А склад її, ясна річ, зберігався в найсуворішому секреті.

Звичайно, це далеко не все. Адже прекрасних і славних кустарів від нашого міста та краю, які отримали нагороди та виділилися своєю продукцією на виставці 1887 року, було чимало. А й сама участь для багатьох стала білетом у майбутнє.