У 1885—1886 роках у Санкт-Петербурзі на мальовничих вечорах у Іллі Рєпіна можна було зустріти молоду людину, яка нещодавно приїхала з Харкова і вступила до Академії мистецтв. А влітку 1885 року юний художник із нашого улюбленого міста навіть живе біля корифея живопису на дачі у Сіверській. Саме в цей час геніальний Рєпін створює його портрет.
1893 року живописець Сергій Арсенійович Виноградов, який жив якийсь час у Харкові, також намалював портрет цього юнака.
До речі, Виноградов жив у нашому місті з 1890 по 1898 (за іншими даними — 1896) рік. Однак Харків Сергію Арсеновичу не припав до серця. У листах до своїх друзів він називав його «неприємним» і «огидним». Вихідцю із села Великі Солі Костромської губернії наше місто здавалося «монотонним та провінційним, де немає серйозної справи». Зізнаюся чесно, читаючи ці рядки, я був щиро здивований, що стараннями «знавців Харкова» цей художник не став «великим харків’янином» і на честь його не вимагають називати вулиці та не збирають гроші на відкриття музею.
Однак ми відволіклися. У 1902 році того, хто позував раніше Рєпіну та Виноградову, зустрічаємо вже на портреті, створеному художником Осипом Еммануїловичем Бразом.
Що це за молодий харківець, неодноразово увічнений на полотні руками великих майстрів?
Чудовий пейзажист, Костянтин Костянтинович Первухін, з’явився на світ Божий у нашому улюбленому місті 21 травня 1863 року. Його батько, Первухін Костянтин Павлович, був повітовим землеміром межової канцелярії. Після закінчення харківського реального училища з 1884 по 1885 рік Костянтин Костянтинович навчався в малювальній школі М.Д.Раєвської-Іванової.
У 1885 році Костянтин Первухін залишає наше улюблене місто і їде до Петербурга з наміром остаточно присвятити себе мистецтву. Не маючи коштів та рекомендацій, він береться за будь-яку роботу та самостійно пробиває собі дорогу. Поля та ліси стають його головною школою та майстернею. Знайомство, поради та, головне, підтримка в той період від Іллі Рєпіна відіграли велику роль у подальшому житті Первухіна.
Вже 1886 року молодий художник витримав вступний іспит до Академії мистецтв і був зарахований вільним слухачем. У лютому 1887 року Костянтин Костянтинович вперше виступив експонентом на пересувній виставці. Його роботи були настільки прекрасні, що картину «Зима» ще до офіційного відкриття експозиції придбав сам П.Третьяков для своєї галереї. Для Первухіна це було не лише визнанням, а й успіхом. Пейзажі художника почали з’являтися на виставках передвижників і завжди відзначалися шанувальниками живопису.
У 1896 році юнак вперше відвідує Венецію та острів Капрі. Місто святого Марка підкорює серце харківського художника. Сюди він намагатиметься приїхати за найменшої можливості, і саме його малюватиме частіше за інші пейзажі.
З 1902 року Костянтин отримує запрошення до Москви, до Строганівського училища на посаду викладача за класами так званого академічного малювання – тобто малювання з гіпсових зліпків, антиків та натурників.
У 1903 році Первухін, підписавши разом з А. М. Васнцевим, С. В. Івановим, А. Е. Архіповим, С. А. Виноградовим, А. С. Степановим та І. С. Остроуховим заяву про вихід з Товариства пересувних виставок, стає одним із засновників та засновників Спілки російських художників. У 1912-1914 роках художник кілька разів бував в Італії, переважно в так улюбленій їм Венеції. Можна сказати, що Костянтин Костянтинович мав пристрасний роман із цим містом. В одному зі своїх листів він зізнається:
«Якщо день хороший — не в змозі відірвати очей від Венеції, часто йду кружним шляхом, щоб напитися доп’яну очима фарб і життя, яке таке мальовниче…» (З листа К. К. Первухіна, осінь 1912 року). Залишив наш світ геніальний художник 26 січня 1915 року, померши від туберкульозу в Москві.
Ніщо не нагадує в нашому улюбленому місті зараз про великого земляка та прекрасного живописця. Але вже понад 100 років картини так коханої Костянтином Костянтиновичем Венеції просто зачаровують своєю красою та майстерністю виконання.
Костянтин Костянтинович Первухін був далеко не єдиним із наших земляків, які увічнили у XIX – початку XX століття місто Святого Марка на своїх полотнах. Малював її також відомий харківський художник Микола Васильович Досекін (1863 — 1935 рр.).
Виявляється, так улюблений багатьма в нашому місті Сергій Іванович Васильківський (1854 – 1917 рр.) на своїх полотнах зображував не лише українські хати та природу Слобожанщини, а й Венецію. Ці надзвичайно красиві картини вкотре підтверджують тезу «талановита людина талановита у всьому».
З приходом літа починається сезон відпочинку та відпусток. Кожен із нас по-різному проведе цей чудовий час. Щиро сподіваюся, що деякі все ж таки мають насолодитися краєвидами дивовижного міста на воді, яке оспівали на своїх полотнах наші земляки. А хтось, можливо, і сам своїми працями помножить галерею «харківської Венеції»…