Далекого 24 серпня 1904 поблизу міста Ляоян (Північно-Східний Китай) почалася битва. Лоянська битва, що тривала з 24 серпня по 3 вересня, вважається однією з найбільших у російсько-японській війні.

У ході цієї генеральної битви російська Маньчжурська армія, що мала чисельну і позиційну перевагу над противником, мала всі шанси розбити японські війська, які виснажили свої сили в безплідних атаках. Проте генерал А. М. Куропаткін переоцінив небезпеку обхідного маневру супротивника і наказав своїм військам відступити північ, до міста Мукден.

В результаті офіційно японська армія здобула перемогу – російські війська відступили, залишили свої позиції. Але фактично японська армія не змогла розгромити російські війська, зазнала великих втрат і за більш рішучому керівництві з боку російського командування могла зазнати поразки.

Втрати російської армії склали 19 112 вбитих, поранених і полонених. Втрати японців сумарно-близько 24 140.

У кожній армії тоді були свої герої. Відзначились у цій битві й харківці, а точніше харків’янки. У всеросійських газетах того часу знаходимо дуже цікавий матеріал:

Сестра милосердя Харківського санітарного загону Л.В. Яковенко-Яковлєва, тяжко поранена у Лаояна та нагороджена медаллю на георгіївській стрічці