28 червня далекого 1914 молодий боснійський серб Гаврило Принцип вбиває в Сараєво спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину.

Рівно через місяць, 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголошує Сербії війну. Одна з найстрашніших і кровопролитних трагедій історія людства, яку назвали Першою світовою, почалася.

В багатьох країнах відбувається мобілізація. А вже 1 серпня 1914 року Німеччина оголошує війну Російської Імперії. Торкнулися ці події та нашого з вами улюбленого міста.

За весь час Першої світової (з 28 липня 1914 року по 11 листопада 1918 року) тисячі слобожан були відправлені на фронт і загинули там.

Безліч харків’янок стали сестрами милосердя Червоного хреста та рятували поранених на полях битв та у шпиталях.

Тисячі жителів, як і через сто років, стали волонтерами, допомагаючи армії всім, чим тільки можна.

Багато наших земляків, як рядові солдати, так і представники наукової еліти, потрапили в полон. Хтось із них повернувся, а хтось ні.

Чиїсь чоловіки, батьки, сини, брати, друзі… Прапрадіди та прапрабабусі багатьох із нас, які просто виконували тоді свій обов’язок.

Згадуючи Першу світову та Харків, не можна також не згадати й те, що саме з цим періодом пов’язані чорні сторінки в історії нашого міста. Австрійці та німці, які живуть на Харківщині, починають зазнавати переслідувань за національною ознакою. Багатьох із них позбавляють майна та виселяють із міста. На «ворогів батьківщини» свідомими громадянами пишуться доноси, ведеться стеження поліції.

Хотілося б сьогодні згадати про них. Адже потім почались Визвольні змагання, було вже не до того… Прийшли 1920-30 роки, війну було названо «імперіалістичною» яка вже пам’ять? Настали 1940-50-і, зрозуміло, що проблем було багато, і теж не до спогадів. Ну і таке інше.

Для України події Першої світової війни – велика внутрішня трагедія. Адже 6 серпня 1914 року Австро-Угорщина також оголосила війну Російської імперії. Таким чином, західні та східні українці у складі протиборчих армій, виконуючи свій обов’язок, але за фактом воюючи за чужі інтереси, виявилися втягнутими ще й у братовбивчу війну.

Чи доцільно через цей факт проводити в Україні 1 серпня якісь офіційні заходи, присвячені пам’яті загиблих? Я вважаю, що ні, хоча 1 чи 6 серпня в приватному порядку, на місцях згадати ці події все ж таки, напевно, варто. Це ж наша історія.

Міжнародним днем пам’яті жертв Першої світової війни є 11 листопада або найближча до нього неділя. Саме ця дата є днем скорботи у багатьох державах світу. Символ дня пам’яті є червоний мак.

Питання, через які причини ми викреслили з історії Слобожанщини десятки тисяч людей, ніби їх і зовсім не було, так і залишається, на жаль, без відповіді.

У когось батьки загинули в тій жахливій війні. У багатьох із нас залишилися фотографії з ними. Для мене ці люди ― просто рідні, близькі, дорогі та улюблені земляки, пам’ять яких варто шанувати та в жодному разі не політизувати. У моїй історії Харкова вони не стерті, вони існують. Жаль ось тільки, що квіти, на відміну від інших країн, в Україні покласти 1 серпня або 11 листопада нікуди…