У 1903 році в Одесі було видано книгу, на якій великими та жирними літерами було написано “Оповідання та вірші”. Автором цієї праці в м’якій обкладинці за 40 копійок був письменник Н.І. Юшкевич.

Однак ця збірка Юшеквіча нам цікава не тим, що спочатку все-таки йдуть вірші, а вже потім оповідання, тим самим обманюючи читача.

Вся річ у тому, що перші 2 вірші написані автором у Харкові. Хоча, судячи з віршів, настрій у поета в нашому рідному місті був похмурий, депресивний і пекельно паскудний. Не радувало його взагалі наше місто…

Коли мій юний, слабкий розум
Буває сповнений похмурих дум;
Коли рій тяжких сумнівів,
Спадщина колишніх поколінь,
Даремно думаю розв’язати
І не можу їх забути;
Коли душа в німій тривозі,
Як мандрівник на глухій дорозі,
У відповідь все звуку чекає
І там навряд чи його знайде…

Коли у прагненнях заповітних,
Так часто не для всіх помітних,
Даремно участі чекаю
І, на додаток до праці,
Вульгарну Усмішку зустрічаю;
Коли я, з сумом, згадую
Ряд пережитих хвилювань
І в майбутньому, замість нагород,
Одні негаразди відмічаю…

Тоді… Тоді земне зневажаю!
Тоді коліна я схиляю
Перед обличчям найвищих сил небес.
І ні!.. Я не прошу чудес!
Як воїна на полі битви,
Скромні, короткі мої молитви.

Янголе Божий, охоронець мій,
З неба мені цей охоронець святий!
Дбайливо молю тебе: до добра мене навчи,
На шлях рятунку, світу направи,
Від зла, неспокою мене збережи,
Будь мені захисником у важкі дні.
Я тільки цього прошу
І так моління підношу.

***

Усіма покинутий, усіма забутий,
Рано я вступив на життєвий шлях;
Рано так плід я скуштував отруйний:
У дитинстві дізнався ще життя всієї суті.

Життя – переконаний я – гра злого року;
Життя тяжке, брати, ярмо;
Життя – це поле розпусти, пороку
І для небагатьох веселощів одне…

Рано і в совість людську проник я:
Брехня, егоїзм і обман у ній знайшов.
Рано! ах, рано все це збагнув я
І байдужим так рано я став.

І ось! вже плід я, дозрілий не в пору,
Ледве висить на гілці своїй.
Він не для радощів: він для ганьби
Гілка обтяжує і висить між друзями.