Ось уже як два роки тому, у третю суботу жовтня (тоді це було 18 число) у Фейсбуці з’явився вперше запис «Арт-культурне об’єднання Харківські Моняки» здійснили набіг на вулицю Конторську. Бо старий Харків нас все манить і манить…» Саме тоді з’являються перші статті, та й сама ідея того, що в майбутньому стане фундацією “Харків, що манить”. Неоціненну підтримку у наших перших кроках надали нам тоді Наталка Зубар та Віктор Гарбар, за що їм традиційне дуже дякую!

Для нас це був вкрай насичений подіями та дуже непростий рік. Були й здобутки, були й втрати. Як і раніше, ми намагалися радувати вас авторським матеріалом і відкривати вам ІНШИЙ, справжній і такий улюблений нами Харків. Ми мчали на шаленій швидкості до міста, яке нас так кликало і манило, намагаючись при цьому не втратити самих себе. Безперечно, не все задумане нам вдалося. Однак за цей прожитий з вами рік ми точно стали набагато дорослішими.

Також висловлюємо щиру подяку всім тим, хто підтримував фундацію “Харків, що манить” і тим, хто в ній коли-небудь перебував. Як і раніше, фундація планує радувати своїх читачів цікавими матеріалами та проєктами. Про деякі із них стане відомо у не такий віддалений час.

Цього року ми вирішили відмовитися від будь-якого публічного святкування і повернуться до того, з чого все починалося. Тому поки ви читаєте ці рядки, ми, як і 2 роки тому, блукаємо улюбленим старим Харковом, насолоджуючись його осінньою красою. Безумовно наше місто прекрасне завжди, але восени якось особливо. Однак у цей безперечно чудовий день ми не можемо залишити своїх читачів без подарунка. Тому пропонуємо вам помилуватися дивовижними візерунками з прекрасного альбому Миколи Семеновича Самокиша – “Мотиви українського орнаменту”.

Зі святом вас! Зі святом усіх нас)