Легендарний вчений-океанолог та дослідник Арктики Фрітьоф Нансен у 1922 році отримав Нобелівську премію.

Але не за наукові праці – це була Премія Світу за титанічні зусилля щодо допомоги біженцям, яки постраждали від Першої світової війни та врегулювання конфліктів. У 1921-1923 pp. в Україні та Поволжі був страшний голод. Нансен очолив Міжнародний комітет допомоги людям, які страждають від голоду і зробив дуже багато для організації, збору коштів та розподілу допомоги.

Місія стикалася з багатьма труднощами – від небажання Радянської влади звертатися по допомогу та визнавати Лігу Націй до відвертої неприязні європейських держав до більшовиків. Проте завдяки зусиллям Нансена стіну суперечностей вдалося подолати та залучити до місії величезну кількість організацій – від різноманітних церков та громад до студентських спілок.

Левова частка допомоги надходила від Американської адміністрації допомоги (American Relief Administration), якою керував міністр торгівлі та майбутній президент США Герберт Гувер.

21 грудня 1923 року Фрітьоф Нансен приїхав до Харкова, де знаходилася філія очолюваної ним гуманітарної організації.

Зустріч з урядом Радянської України відбулася у будівлі цьогорічного Художнього музею на вулиці Жон-Мироносиць, 11

2003 року на будівлі було встановлено меморіальну дошку, присвячену Нансену.

Також вчений відвідав дитячий будинок свого імені, де коштом іноземної допомоги виховувалося 85 сиріт у віці від 4 до 15 років.

Діти були підібрані на вулицях та дорогах, але завдяки гарному догляду всі вони виглядали здоровими та задоволеними.

Вони співали та виконували національні танці, ставили живі картини. Одна дівчинка написала Нансену вірші та прочитала їх, закінчувалися вони так:

Привіт тобі, великий Нансен,
Від твоїх маленьких друзів!
Не забувай, великий Нансен,
Щасливі, радісних дітей.

У Нобелівській промові Нансен говорив:

Саме сліпий фанатизм обох сторін переводить конфлікти на рівень боротьби та руйнування, тоді як дискусії, взаєморозуміння та терпимість можуть принести значно більший успіх.

Гроші від Нобелівської премії він вклав також у допомогу біженцям та людям, які страждали від голоду.

Джерела:

Лів Нансен-Гейер, Книга батька, 1972.
Фото з архіву Національної бібліотеки Норвегії.