Екскурсія по Харківському путівнику 1915 року

15 березня 2015 р. ми провели прогулянку-екскурсію, основою якої був один із маршрутів туристичного путівника Харковом 1915 року. Він видавався Харківським Товариством Любителів Природи. Було смішно і сумно читати рядки на кшталт “подивіться праворуч і побачите те” – і дивитись у порожнечу, т.к. там, наприклад, вже років 60 нічого немає, але цей путівник вкрай цікавий тим, що дозволяє зрозуміти, що могло цікавити туристів у місті понад 100 років тому. Втім, щоб не було так сумно, ми значно подовжили маршрут самостійно)

Цитати з путівника:

Лінія конки огинає невеликий привокзальний скверик; зараз він перетворений на склад будівельних матеріалів для розташованого праворуч від лінії будинку Південних зал. доріг (у будівництві). Найбільша будівля в місті займає площу більше десятини, вартість близько 2 млн рублів. Оригінально влаштовано центральне опалення: в самому будинку немає ні топок, ні котлів; пар для нагрівання виходить з котлів електричної станції, яка знаходиться з іншого боку площі, за сквером, і доставляється до будинку підземними трубами. Побудований за проєктом академіка архітектури О. І. Дмитрієва та архітектора І. Ракітіна

Шлях від вокзалу до центру міста. Павільйон конки знаходиться проти виходу із вокзалу. Переїзд конкою від вокзалу до Павлівської площі (центр міста) триває близько 15—20 хвилин; вартість проїзду 5 коп.; можна за ті самі 5 коп. взяти квиток із правом пересадки на будь-яку з ліній конки.

Конка перевозила 14 млн пасажирів на рік, трамвай – 18 млн.

Готель (мебльовані кімнати)

Полтавський шлях 52. У цьому ж будинку розташований пологовий будинок.

Пожежна каланча. Побудована у 1857 році, найстаріша пожежна частина у місті. У 2008 проведено капітальну реконструкцію.

На історичному фото – пожежні візки з бочками з водою та ручними помпами:

…Напроти каланчі – митниця, через яку проходять всі товари, що привозять з-за кордону.

Колишня тюремна площа. Наразі це сквер на перетині вул. Малиновського та Благовіщенської.

Тюремна фортеця була збудована у 1820-ті роки петербурзьким архітектором Шарлеман-Боде на місці знесеної в’язниці XVIII століття. З 1893 по 1903 вона була пересильною в’язницею, через яку пересилали каторжан на острів Сахалін. Після революцій 1917 року була в’язницею ОГПУ-НКВС. У роки німецької окупації на її території був концтабір Шталаг-364, де загинуло близько 30 тис. осіб. Нині на колишній Тюремній пл. залишилися деякі службові будівлі, що входили до комплексу тюремного замку.

Колишня міська Олександрівська лікарня на вул. Благовіщенській, 25.

З моменту заснування лікарні в 1869 р. на її утримання збирався обов’язковий щорічний п’ятдесятикопійковий страховий збір з усіх фабричних і заводських робітників, чорноробів, прислуги, візників і торговців. Під час відвідування ними лікарні плата з них не стягувалася. Особи, які не належали до робітничого класу, могли отримати лікування, сплативши його.

За театром Музкомедії на вулиці Благовіщенській, 21 знаходиться сад Тіволі.

У 1881 році Микола Буюмін викупив сад розмірів в 1 гектар в оренду, викопав ставок і облаштував його з метою створення тут, висловлююсь сучасною мовою, розважального комплексу. Пізніше сад Тіволі викуповує Жаткін. Тут був більярд, кеглі, два оркестри (військовий та бальний), танці, літній театр (дві трупи, оперна та драматична).

Здебільшого сюди приходив середній клас та купці. Також тут діяв театр-вар’єте.

Виступали у театрі Тіволі та справжні зірки-актори, наприклад Панас Скаксаганський та Марія Заньковецька. Проводились виставки собак, парашутні стрибки, також у саду стався замах на харківського губернатора Оболенського.

У 1929-1930 pp. біля саду було збудовано Клуб-театр «Харчосмак» (проєкт арх. О. В. Лінецького).

На жаль, його конструктивістський фасад із вул. Благовіщенській був змінений до невпізнання в пізніші роки, тому поцінувачам конструктивізму краще його розглядати з двору. Наразі тут знаходиться Харківський академічний театр музичної комедії.

Кондитерська Фабрика “Харків’янка” (вул. Коцарська, 22).

З цієї будівлі розпочиналася Харківська Кондитерська фабрика Жоржа Бормана (1896 рік).

Будинок на вул. Коцарський, 20 побудований в 1906 р. як комплекс аптечних складів (архіт. Ю. Цауне та І. Тенне).

Реконструйовано у 1912 р. за проєктом архіт. О. Ржепішевського.

Колишня Жіноча гімназія Є.Н. Голубниченка (вул. Ярославська, 10).

Колишній театр Муссурі, вул. Дмитрівська, 11.

…на розі ж Дмитрівської та Благовіщенської вулиць, пофарбований у темно-сіру, майже чорну фарбу будинок Філонових — старовинний особняк гарної архітектури стилю ампір, збудований на початку XIX ст.

Згідно з сучасними дослідниками, він був збудований ще раніше – у 1790-х рр.

У ніші біля воріт вставлена «кам’яна баба» скульптура стародавнього часу; такі баби були розсіяні курганами південноросійських степів. У будинку — невеликі, але дуже цікаві збори картин і порцеляни; між іншим: Картини Т. Шевченка, Брюллова, В. Васнєцова, Айвазовського, Сверчкова.

Відома за копіями та картина Ге «Пушкін у селі Михайлівському», на якій зображено відвідування «Вигнанника» Пушкіна його ліцейським товаришем Пущиним; Пушкін читає привезену літературну новинку: “Лихо з розуму”; позаду сидить Арина Родіонівна. Відвідування зборів з окремого дозволу власника щоразу.

Далі ліворуч, на розі Катеринославської та Ярославської вулиць – Харківське Відділення Імператорського Російського Музичного Товариства.

Колишній садибний будинок генерал-губернатора С. О. Кокошкіна, містобудівної діяльності якого вулиця багато в чому завдячує своїм представницьким виглядом. В 1883 тут відкрилося музичне училище, перетворене з музичних класів, створених у жовтні 1871 І. Слатіним за сприяння А. Г. Рубінштейна. У будівлі училища було правління Харківського музичного товариства. Під час перебування у Харкові 15 березня 1893 року училище відвідав П. І. Чайковський. В училищі тривалий час зберігався рояль, у якому грав А. Рубінштейн.

Хата збереглася, але була значно спрощена, він втратила всю свою красу. Наводимо архівне фото.

Баптистська церква – вона ж колишня церква старообрядців, Успіння Пресвятої Богородиці.

Побудована вона була у 1914 році за проектом арх. Корнієнка, хоча її куполи не збереглися.

Єдине історичне фото мечеті (1906), що стояло неподалік нинішньої Харківської соборної мечеті. Зруйнована у 1936 році.

Звичайно ж, ми зайшли до будинку купців Романенка (Шапара).

У Клещівському провулку мешкав Микола Міхновський, один із лідерів українського національного руху кінця XIX — початку XX століття.

Різдвяна церква — спочатку була побудована як дерев’яна в 1735 р., як кам’яна – у 1783 р. (проєкт П. Ярославського), пізніше неодноразово перебудовувалася.

Знесено наприкінці 1920-х. Нині на її місці – сквер.

Катеринославська вулиця закінчується біля залізного мосту через річку Лопань. Тут відкривається досить широкий краєвид: прямо попереду широкі сходи ведуть на Університетську гірку, на якій височіють будівлі Університету; ліворуч від Університетських будівель – темна будівля присутніх місць, а за нею підіймається соборна дзвіниця; ще лівіше видно бані Покровського монастиря; внизу, за мостом ліворуч каплиця в ім’я св. Олександра Невського. Біля каплиці лінія конки повертає праворуч на Сергіївську площу; на цій площі тягнуться міські торгові лави. Сергіївська площа зливається з Павлівською площею.

Будинок присутніх місць, нині тут сквер “Вічний вогонь”. Будівлю було перебудовано в конструктивістському стилі на початку 1930-х, зруйновано під час Другої світової війни. Каплиця Олександра Невського також не збереглася.

Закінчуємо з путівником та переходимо на Харківський поділ. Одна з найкрасивіших будівель розташована за адресою вул. Кузнечна, 13.

Караїмська кенаса. Будівлю було зведено за проєктом архітектора Б. С. Покровського у 1893 р. на розі Подільського провулка та Кузнечної вулиці.

Наприкінці вул. Ковальською колись була перша Харківська електростанція, побудована наприкінці 19-го століття. Роки німецької окупації вона не пережила.

Перед Першою світовою війною поряд з нею було збудовано будівлю нової електростанції, яка також сильно постраждала під час вже Другої світової війни, але була реконструйована – на фото саме вона.

Одна із будівель арх. О. Ржепішевського, вул. Чигирина, 8.

Приватне жіноче училище Речинського, відкрите в 1907 по Вознесенському провулку, 1. Зараз це пров. Фейєрбаха.

Будинок на Фейєрбаху, 9Б запам’ятовується старою табличкою про підтримку санітарної чистоти.

А з вул. Франківського він взагалі нагадує замок із вежею.

Колишня Вознесенська церква, перебудована в 1920-1930-х роках. Саме з нею пов’язана легенда про пасквіль на Павла Першого.

Лікарня Червоного Хреста, арх. О. Ржепішевський, 1914. Вул. Фейєрбаха, 13.

Теплиця на Реальному училищі, зараз це корпус Національного біотехнологічного університету. Побудовано 1877 р. за проєктом К. Толкунова.

Колишній Дім Ліги боротьби із Туберкульозом на пл. Фейєрбаха, 12.

“М’ятний будиночок”, вул. Франківська, 5

Колишня будівля єврейського благодійного товариства (лікарня з богадільнею). Архітектор О. Гінзбург. Будівлю в стилі модерн побудовано 1912 р. на замовлення тютюнового фабриканта Бураса. Нині – корпус Національного фармацевтичного університету, вул. Куликівська, 12.