У далекому 1961 році у Харкові відбувся ПЕРШИЙ на території СРСР офіційний вечір авторської пісні Булата Окуджави.

Організувати це йому допоміг його палкий шанувальник – критик та журналіст Лев Лівшиць із яким Окуджаву пов’язували дружні стосунки. 1982 року відомий бард присвятить нашому місту наступні рядки.

Розмова із Харковом.

Я міста люблю гігантські,
До п’ят які пішли в будинки,
А в тих будинках живуть романтики.
Їх життя вигадало саме.
Вони живуть, під сонцем жмуряться,
Твердять звичайні слова,
І відкривають свої вулиці,
Як відкривають острови.

Я з ними сам хлопчиськом роблюсь,
Сам фантазером стаю.
Надівши в червні сорочку білу,
На їх гуляння поспішаю,

Де шинами не шумно човгаючи,
Прохолодою правда дихаючи,
Йде Харковом нежарка
Густа північ не поспішаючи,

Де вітрило парків розпускаючи,
Хвиля хитаючи береги,
Тече, тече, тече Сумська
Так далеко здалеку.

Подумайте, яке видовище!
Єдине на земну кулю,
Все це місто, опівночі дрімуче,
Щось говорить зі мною.

І недуги мої, і горе,
Все, що хворіло, все, що палило,
Раптом потонули в цьому місті,
Раптом відболіло і минуло.

Про Харків, Харків, твої вулиці,
Вони зрозумілі й без вогню.
Нехай пішоходи твої – розумниці –
Навчать мудрості мене.

І нехай, відкинувши всі безглуздя,
Ти сам заговориш у мені…
Твої опівнічні тролейбуси
Пливуть і тануть у тиші.