2 серпня у нашому місті зайнялася частина приміщення Української інженерно-педагогічної академії, а саме ― колишній хімічний корпус. Як відомо, цей будинок, розташований за адресою вул. Університетська, 16 — пам’ятка архітектури та історії національного значення.
У будівництві другої половини XVIII століття спочатку знаходився будинок Харківського губернатора, а надалі Харківський імператорський університет (нині — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Впевнений, про історію цієї чудової будівлі до 1917 року зараз буде написано чимало статей. Мені ж сьогодні хотілося докладніше розповісти, що відбувалося з колишнім губернаторським будинком у середині XX століття.
Як ми пам’ятаємо за статтею «Архітектурні пам’ятки Харкова 1944 року», влітку-восени 1944 року було обстежено пам’ятки архітектури у центрі Харкова. Стан центрального корпусу університету визнали задовільним, оскільки споруда під час воєнних дій практично не постраждала. На жаль, університетській церкві, що знаходиться прямо навпроти, пощастило значно менше.
Проте 30 жовтня 1946 року начальник обласного відділу у справах архітектури Орєхов писав ректору Харківського державного університету таке:
Відповідно до Постанови РНК УРСР та ЦК КПбУ від 6 грудня 1946 р. за №1976 – пам’ятники архітектури, які перебувають на Державній охороні, мають утримуватися у належному вигляді.
У вашому розпорядженні є пам’ятники архітектури XVIII століття: колишній Катерининський палац/Центральний корпус університету та колишня Університетська церква/бібліотека університету.
Вам необхідно включити в план на 1947 р. ремонтно-реставраційні роботи з вищезгаданих пам’яток та передбачити асигнування на проведення цих робіт.
Для здійснення капітального та поточного ремонту візьміть дозвіл в Обласному відділі у справах Архітектури – адреса: м. Харків, вул. Дарвіна, 9.
Тож у 1947—1948 роках у будівлі зробили ремонт. Кінець березня 1951 року ознаменувався архітектурним конфліктом між власниками комплексу будівель колишнього імператорського університету та чинною владою. Керівництво Харківського обласного відділу у справах архітектури надіслало листа не комусь, а самому начальнику управління у справах архітектури при раді міністрів УРСР. У листі вказувалося:
- Будівля колишньої університетської церкви, пам’ятка архітектури, перебуває у зруйнованому стані;
- Харківський державний університет:
- не вживає жодних заходів щодо охорони пам’ятника від подальшої руйнації;
- використовує приміщення як вугільний склад, для в’їзду вантажних машин у стіні зробили пролом;
- відмовився відповісти на пропозицію обласного відділу у справах архітектури видати охоронне зобов’язання. Мотивували це відсутністю асигнувань на відновлення колишнього храму.
Обласний відділ просив зняти будівлю з балансу Харківського університету та передати її на баланс відділу у справі архітектури, щоб потім її передали організації, яка на правах оренди зможе взяти на себе ремонт будівлі. Незабаром відповідь управління у справах архітектури була досить однозначною. Хоча, з іншого боку, звідки під час повоєнної розрухи Харківський університет міг мати гроші на реставрацію?
Однак із передачею будівлі, попри таке рішення, щось пішло не так. Бо навіть улітку 1953 року Міністерство культури СРСР повідомляло керівництву Харківського обласного відділу у справах архітектури, що найближчим часом вони чекають від ректора університету на охоронне зобов’язання.
Але, як кажуть, «обіцяти – не означає одружуватися». Новий скандал, пов’язаний із колишнім університетським храмом, вибухнув 1955 року. До 150-річного ювілею університету в будівлі зробили ремонт. Під час перевірки виявилось, що архітектурні форми при цьому постраждали. Роботи з тинькування, наприклад, проводилися без креслень та технічного керівництва. Не проводилися ретельні обміри карнизів і баз колон, в результаті вони були сильно зіпсовані, а пропорції спотворені. Внаслідок чого 12 травня Харківський обласний комунальний банк сповіщав начальника обласної інспекції:
Начальнику Харківської обласної інспекції Держархбудконтролю тов. М. Фролову
Ваше повідомлення про несплату актів виконаних робіт за ремонтні роботи з тинькування карнизів, баз, колон та портика будівлі колишнього клубу Харківського Державного університету ім. Горького банком прийнято до виконання.
Акти виконаних робіт з ремонтних робіт за квітень 1955 р. банком не сплачено і виплату буде здійснено після Вашого підтвердження про виправлення допущених пошкоджень первісних архітектурних форм фасаду колишнього будинку клубу.
Під №3 виключити вміщену в дужках додаткову назву “Катерининський палац”, оскільки це найменування не вживається ні в практиці, ні в літературі. В архівних даних у літературі зустрічається “палац генерал-губернатора”, але ця назва незручна для затвердження списку.
Назва “Університетська церква” не точна, тому що в цьому комплексі, крім церкви, було розміщено бібліотеку та актову залу університету. Більш доцільно назвати так: “Бібліотека, актова зала та церква університету”.
А в 1958 році будівля колишньої університетської церкви нарешті була передана на баланс відділу кінофікації. 1962 року вирішили встановити охоронну дошку на старому університетському корпусі. 20 вересня того ж року обласний відділ будівництва та архітектури вносить пропозицію щодо включення цих будівель до переліку пам’яток архітектури республіканського значення. Всюди проводяться ремонтно-реставраційні роботи.
12 травня 1964 року на ім’я головного архітектора Харківської області надходить лист від проректора УЗПІ:
У зв’язку з підготовкою рішення Ради Міністрів СРСР щодо розширення Українського заочного політехнічного інституту просимо Вас дати свій висновок про можливість надбудови головного корпусу інституту на вулиці Університетська № 16.
У відповіді, отриманій проректором 1 квітня 1965 року, містилася не лише категорична відмова, але ще й заборона на будь-яке внутрішнє перепланування у ВНЗ та перебудову сходів.
Влітку 1967 року в будівлі проводився капітальний ремонт, під час якого замінили електропроводку та протипожежне обладнання. Організовано було місце для спалювання сміття. У звіті також зазначено таке: «Усунуті недоліки стосовно протипожежних вимог, які мали раніше місце». Проте, зважаючи на все, капітальний ремонт не допоміг ― в Управлінні головного архітектора Харківської області у 1968 році повідомлялося про аварійний стан даху та покрівлі навчального корпусу №4.
Ну, а за рік вибухнув черговий грандіозний скандал. Порушуючи чинний тоді порядок експлуатації архітектурної пам’ятки, абсолютно без погодження з Обласним відділом у справах будівництва та архітектури ВНЗ самовільно зробив прибудову до одного з бічних комплексів. Встановлений металевий каркас прибудови суттєво змінював первісний вигляд колишнього університету. Попри припис негайно припинити роботи, керівництво інституту вперто продовжувало будівництво. Навіть проєктну документацію не було розроблено та погоджено.
Вкрай цікаво, що серед іншого в документі «Про порушення УЗПІ правил експлуатації пам’ятки архітектури» вказувалося, що під час ремонту у 1968 році дах на фізичному та хімічному корпусі був перероблений без погодження з обласним відділом будівництва та архітектури. Внаслідок чого зовнішній вигляд будівель змінився. Зовсім не бажаючи далі заглиблюватись у подробиці цієї вкрай складної справи, скажу лише, що Держбуд УРСР 14 жовтня 1969 року ухвалив компромісне рішення. З одного боку, ректор університету отримав попередження про недопущення таких самовільних дій. З іншого боку – були враховані складні умови, в яких працював інститут, факт того, що значний обсяг будівельних робіт був уже виконаний, а також те, що самовільна прибудова розташовувалась у дворі. Тому як виняток будівництво дозволили закінчити за умови повного демонтажу при будівництві нових приміщень інституту.
Ну, і на завершення, про мрію і рішення, якому так і не судилося збутися. Завдяки архівним документам я дізнався, що, виявляється, 1969 року були плани переселити УЗПІ протягом найближчих п’яти років до іншої будівлі. А в колишньому раніше губернаторському будинку, а згодом Харківському імператорському університеті створити архітектурний заповідник. Щиро впевнений, що втілення цієї прекрасної ідеї в життя, поза сумнівом, ще більше прикрасило б наше місто, а також завадило б тому, що сталося 2 серпня 2018 року. Адже, дивлячись на неабиякі архітектурні пристрасті минулого, розумієш коріння та причини сьогодення.
