У 1903 році видання Морського Благодійного Товариства випускає чудову книгу на 326 сторінок – “Альбом міських голів Російської Імперії”. Крім Короткого нарису розвитку міського самоврядування в альбомі було опубліковано величезну кількість біографій та фотографій цих самих – міських голів. Тож книга як історичне джерело безперечно унікальна.

У самій же книжці можна знайти зокрема інформацію про міських голів Харківської губернії або про тих, чиє життя чи робота пов’язана з нашим улюбленим містом.

Петро Іванович Лізогубов,
спадковий почесний громадянин, міський голова м. Чугуєва.

Пост Чугуївського міського голови Петро Іванович займає безперервно з 1883; до цього ж обрання він служив з 1874 по 1879 членом Міської Управи та заступає місце міського голови. У 1895 р. він був відряджений Думою до С.-Петербурга на чолі комісії, призначеної за розпорядженням міністра шляхів сполучення, з питання про проведення через Чугуїв Харківсько-Балашівської залізниці. Як міського голови П. І. мав щастя зустрічати один раз у своєму місті Його Імператорську Величність Государя Імператора. З будівель міста за 1883-1903 роки заслуговують на увагу чоловіче та жіноче міські училища, чотири парафіяльні училища та пожежна каланча.

Понад те П. І. є почесним доглядачем міського чоловічого училища, піклувальником парафіяльних училищ та головою піклування про бідних м. Чугуєва.

Костянтин Францевич Ральф,
дворянин, міський голова м. Білопілля.

Прослуживши три роки міським головою за призначенням Харківського губернатора, Костянтина Францевича було обрано на цю посаду Думою в лютому 1902 р. на поточне чотириріччя; крім того, з 1895 р. він є гласним Думи, а раніше служив протягом 12 років судовим приставом.

Під час перебування К. Ф. міським головою, містом придбано приватний будинок, пристосований під двокласне зразкове училище, і до нього прибудовано каплицю, і на вулицях міста введено гасове освітлення. У заснованому за його клопотанням суспільстві для допомоги бідним м. Білопілля, К. Ф. є головою, як і в місцевому Сирітському Суді, крім того – почесним піклувальником двокласного зразкового училища.

Віктор Павлович Трегубов,
спадковий дворянин, статський радник, міський голова м. Полтави.

Службу свою Віктор Павлович розпочав у 1867 р. кандидатом на судові посади при Харківській Судовій палаті, з 1870-1889 р. був дільничним мировим суддею та з 1889 р. складається Полтавським міським головою та почесним світовим суддею. Як представник міста, В. П. брав участь у з’їзді при Міністерстві Фінансів щодо місця розташування станцій Києво-Полтавської ж. дороги.

Під час перебування його головою влаштовано міський водопровід, збудовано військові казарми, будівлі для народних читань, громадської бібліотеки та музею, та введено електричне освітлення. Крім цього В. П. є головою: Комісії народних читань, Комітету фізичного розвитку та виховання дітей та Ради піклування про бідних, членом багатьох благодійних товариств та почесним піклувальником Олександрівського училища.

Іван Олексійович Попов,
статський радник, міський голова м. Маріуполя.

Іван Олексійович, обраний у міські голови 1893 р., обіймає цю посаду вже третє чотириріччя. З 1875-1879 р. він служив у судовому відомстві в Харківському та Одеському окружних судах, з 1879 р. був 3 роки дільничним мировим суддею, з 1883 р. досі – почесним мировим суддею Маріупольського повіту, а з 1884 р. – голосним Міської Думи.

Протягом служби І. О. головою, збудовано будівлі чоловічої гімназії, міської лікарні та трьох початкових шкіл, придбано землечерпальну машину з двома землевідвізними шаландами та буксирний пароплав для днопоглиблювальних робіт у Маріупольському порту, та влаштовано в цьому порту пальову огорожу. Крім того, він є головою богадільні А. Д. Харадхаєва та членом інших місцевих благодійних товариств.

Володимир Іванович Вербовський,
статський радник, міський голова м. Луганська.

Володимир Іванович є міським головою м. Луганська з 1889 р., тобто четверте чотириріччя. До цього обрання він був кандидатом на судові посади при Харківському Окружному суді, мав посаду помічника секретаря Цивільного Відділення. Крім того, він служив голосним Міської Думи та з 1884 р. по цей час – почесним мировим суддею. Зараз він є піклувальником земської лікарні та Іллірійського народного училища та членом Опікунської Ради жіночої прогімназії.

За час служби В І. міським головою розпочато і закінчено такі будівлі: три корпуси торгових рядів на базарній площі, міська богадільня, будинок для приміщення Думи та Управи та прибудова до будівлі чоловічої прогімназії; крім того, розпочато будівництво Пушкінського міського училища, і замощено кілька міських вулиць.