Новини про всілякі транспортні події у сучасних харківських ЗМІ з’являються регулярно. То трамвай зійшов із рейок, то п’яний водій збив людей, то пішохід, мабуть, уявивши себе безсмертним, вирішив перебігти дорогу в недозволеному місці… При цьому найчастіше відбуваються наїзди на пішоходів та перевищення швидкості. Такі ситуації є типовими як для нашого міста, так і для інших міст України. А як же справи були понад 100 років тому? Ви здивуєтеся наскільки все було схоже – приклади автомобільних аварій, що сталися у 1913 році, ми зараз і розглянемо.

Так, 28 червня у газеті “Південний край” вийшла стаття під заголовком “На лінії трамвая”.

Третього дня, близько 11 години ранку, вагон міського електричного трамвая 94, що прямував з Павлівської площі на Панасівську вулицю, на зупинці проти басейну, на розі Малої та Великої Панасівської вулиць не зупинився і поїхав далі. У цей час навпроти з’явився “ванько”, що повертав біля басейну на Малу Панасівську. Вагон трамвая мало не зачепив кузов візка “ванька”. Дама, що сиділа у візку, виявилася дружиною офіцера пані Литвинової, злякано зіскочила з візка на бруківку біля самої лінії трамвая, і при тому так невдало, що, спіткнувшись, порвала об каміння бруківки сукню та отримала більш-менш значні травми. Вагон трамвая пролетів повз даму на такій близькій відстані, що вона лише якимось дивом не опинилась під вагоном. З пані Литвиновою сталося сильне нервове потрясіння. Стороння публіка допомогла їй піднятися на возик ванька та останній відвіз її на квартиру.

Моторошна історія, погодьтеся. Найцікавіше, що реальність, судячи зі звіту харківського поліцмейстера, була дещо іншою. Діло було так. Проїжджаючи Великою Панасівською вулицею біля будинку 86, дружина прапорщика запасу Олександра Литвинова помітила трамвай, що їх наздоганяє. Вважаючи, що «ванько» не встигне повернути убік, вона вистрибнула з екіпажу на бруківку, розірвавши при падінні сукню і отримавши незначні травми. Сам возик при цьому спокійно встиг звернути убік. При цьому вагон не зачепив ні екіпаж, ні Литвинову, яка «в даній ситуації нікого не звинувачує».

Перевищення швидкості також відбувалося. Наприклад, 18 червня на початку десятої ранку вулицею Сумською на приголомшливій швидкості мчав автомобіль, пасажири якого, чоловік і жінка, за словами газетярів, репетували благим матом «Караул!». На Миколаївській площі авто ледве не наскочило на кіоск, що стояв там, проте шофер вчасно встиг направити його на Павлівську площу, а потім – уздовж Катеринославської вулиці. Якимось дивом водієві все ж таки вдалося зупинити машину, причому так, що ні він, ні пасажири не постраждали. Під час розслідування було встановлено, що власником автомобіля виявився міщанин міста Києва Микола Клінк. За його словами, інцидент стався через відмову в автомобіля гальм, внаслідок чого штраф за швидку їзду та невиконання вимог поліції було зменшено.

А ось в аварії 6 липня постраждалі, на жаль, були. Рано-вранці з гаража Дуніна за адресою Сумська, 130 до майстерні було відправлено автомобіль для фарбування. Біля Земельного банку від поштовху на розбитій бруківці праве колесо машини зламалося. Втративши керування, автомобіль перекинувся і розбився вщент. Шофер Фесенко, який перебував за кермом, сильно розбив обличчя, але після надання медичної допомоги його стан був визнаний задовільним. Куди більше дісталося під час аварії його помічнику Івану Зайцеву, який отримав під час аварії забиті місця голови та печінки, а також травму правої руки. У несвідомому стані Зайцев був доставлений до Олександрівської лікарні на кареті швидкої допомоги, яка, на щастя, проїжджала повз аварію. Залишки машини відправили назад у гараж. Під час слідства поліцією було встановлено цікаві подробиці. Як виявилося, автомобіль прибув до нашого міста 5 липня залізницею із Сум для ремонту. Проте шофер, замість того, щоб відправити транспортний засіб у ремонтну майстерню на підводі, ризикнув поїхати сам, знаючи, що тяга керма в автомобіля погнута. Саме тому й сталася аварія.

Траплялися, звісно, ​​і наїзди на пішоходів. Щоправда, не завжди із трагічним кінцем. Близько 4 години дня 16 серпня 16-річний Михайло Свириденко, який працював у булочника, мирно котив тачку з хлібом по вулиці Сумській. Навпроти будинку 54 на нього наскочив автомобіль, яким керував водій Трохим Іщенко ― Віктор Асмолов. Тачка розбилася, а хліб розлетівся вулицею. Свириденко жодних ушкоджень не зазнав. Винного ж у необережній їзді було притягнуто поліцією до відповідальності.

Варто зазначити, що швидка їзда містом автомобілістів, попри переслідування з боку міської адміністрації, не припинялася. ЗМІ того часу сумно констатували, що в Харкові «Майже щодня автомобілі наскакують то на візників, то на публіку, що проходить вулицею, і завдають не тільки забиття, а й калічать і тиснуть людей». Ще однією жертвою швидкої їзди став 4 липня 16-річний Григорій Никифоров. Хлопчик вийшов з магазину паперу «Пономарьова і Рижова», що на Павлівській площі, близько дванадцятої години дня і попрямував до Миколаївської. У цей час на значній швидкості там же проїжджав автомобіль, що належить Олександру Булацелю. Шофер Іван Корнілов, який знаходиться за кермом, попередження поліції про зменшення швидкості проігнорував. Тільки майже перед Григорієм Никифоровим водій подав сигнал. Хлопчик, зрозуміло, розгубився і був збитий автомобілем з ніг. Після попадання під колеса потерпілого в несвідомому стані із забоями голови та ніг доставили до лікарні Медичного товариства. Становище його було визнано украй важким.

За невиконання вимоги поліції про зменшення швидкості їзди автомобілем, через що було збито пішохода, за постановою Харківського губернатора від 12 липня шофера оштрафували на 100 рублів. У разі несплати штрафу передбачався арешт на 30 днів.

Щиро радує, що в наш час за такий злочин покарання є значно жорсткішим. Тож не завжди у Харкові початку ХХ століття було краще, ніж сьогодні.