Тема легалізації проституції й досі є однією з найбільш обговорюваних в українському суспільстві. Її прихильники та противники наводять масу вагомих аргументів. А як була ситуація з цією проблемою понад 100 років тому?
До середини XIX століття в Російській імперії з проституцією боролися досить жорстко: сікли різками, ловили та висилали. За часів правління Микола I через марність інших каральних заходів, а також через збільшення зростання венеричних захворювань проституцію в імперії було легалізовано спеціальним указом.
У 1843 році було засновано спеціальний лікарсько-поліцейський комітет. Йому було доручено контролювати діяльність жриць кохання. Поліція мала шукати жінок, які зробили з проституції ремесло, ставити їх на облік і примушувати до медичного огляду.
У жриць кохання відбирали паспорт і натомість видавали особливе свідоцтво, яке через колір називали «жовтим квитком». Таким чином, борделі та повії працювали цілком легально та законно в нашому місті до приходу радянської влади, яка почала ревно боротися з пережитками «поганих буржуїв».
29 травня 1844 року міністром внутрішніх справ графом Львом Олексійовичем Перовським було затверджено документ «Правила власницям борделів».
Отже, яких норм і вимог необхідно було дотримуватися, щоб відкрити подібний заклад у Харкові в середині ХІХ століття?
Усього існувало 32 бордельні правила.
Перша умова:
- Борделі відкриваються не інакше як із дозволу поліції.
Саме з цієї причини у фондах Державного архіву Харківської області можна знайти сотні таких ось прохань:
2. Дозвіл відкрити бордель може отримати лише жінка середнього віку, від 30 до 60 років.
У третьому правилі вказувалося, що якщо у власниці борделю були діти, то вона не мала права тримати їх при собі (у борделі). Як і не мала права здавати кімнати звичайним мешканцям в оренду.
4. Власниця борделю при отриманні дозволу зобов’язувалася підпискою дотримуватися правил, які складені Комітетом, які стосуються здоров’я «її жінок».
5. Власниця повинна була мати списки (складені за формою, що додається) жінок, що знаходяться в її борделі.
6. Списки ці вона повинна була вести з належною справністю та утримувати в чистоті.
7. Щоб у борделях промисел вироблявся лише жінками, які значаться за їх списками; сторонні ж у жодному разі до того не допускалися.
Правило 8 чітко звучало:
8. До жінок у борделях не приймати молодше 16 років.
9. Про жінок, які перейшли, власниця зобов’язується подавати лікареві посвідчення поліції про дійсність переходу та про місце, куди вибула, та, що перейшла.
Дуже цікаво і 10 правило. Виявляється,
10. Боргові претензії утримувачки на публічних жінок не повинні служити до залишення останніми борделями.
Правила з одинадцятого по тринадцяте регулювали ситуацію, якщо власниця борделю вирішувала, так би мовити, «відійти від справ».
11. Власниці надається право закрити бордель, коли забажає, донісши про це попередньо поліції.
12. Вона може передавати свій заклад інший; але не інакше, як із дозволу поліції.
13. Власниця, яка закрила бордель, не звільнялася від поліцейського нагляду.
Санітарно-технічних норм стосувалися такі правила:
14. Приміщення борделю має бути пропорційне числу жінок.
15. Ліжка повинні бути відокремлені або легкими перегородками, або, за неможливості цього за обставинами, ширмами.
16. Повітря в кімнатах освіжати частіше.
17. Як у квартирі, так і в білизні на ліжках, власниця повинна дотримуватися необхідної чистоти, і стежити за чистотою білизни на жінках.
18. Власниця вимагає, щоб жінки її утримували себе охайно, і з цією метою суворо спостерігає:
а) Щоб вони якомога частіше обмивали холодною водою відомі частини, і особливо щоб дівки, що вживаються, не переходили відразу ж до інших відвідувачів, не обмивавшись і якщо можна змінювали б білизну.
б) Щоб ті, хто має місячні очищення аж ніяк не допускалися до заняття промислом.
в) Щоби публічні жінки неодмінно ходили в лазню щотижня два рази.
г) Щоб якнайменше вживали вони білила, рум’яна, сильно запашну помаду, мазі та притирання.19. За невиконання цих правил про чистоту вона відповідає безпосередньо.
20. Власниця також підлягає суворій відповідальності за доведення дівчат, які живуть у неї, до крайнього виснаження непомірним вживанням.
За невиконання цих правил про чистоту вона відповідала безпосередньо. Дбало законодавство і про самих жриць кохання. На відповідальності власниці лежить збереження в борделі тиші та можливої пристойності. Вона утримує своїх жінок від зайвого вживання міцних напоїв.
Через те, що Російська імперія була православною державою, права та інтереси вірян, які працювали у борделях, так і їх відвідувачів, також були враховані.
22. Забороняється власницям, у неділю та святкові дні приймати відвідувачів до закінчення обідні.
23. Чоловіків неповнолітніх, так само вихованців навчальних закладів, у жодному разі не допускати до борделів.
Лікарським оглядам були присвячені правила з 24 по 32 ― і це не дивно, адже проблеми з венеричними захворюваннями на той час (втім, як і зараз) були чималі.
24. У визначений лікарем для відвідування день, вона має подати йому до свідчення всіх жінок свого борделю. Вона безвідмовно виконує всі його розпорядження з цього предмета.
Примітка. При кожному огляді публічних жінок лікар разом з позначкою стану здоров’я їх на медичних квитках призначає на них день наступного відвідування.
25. Незалежно від огляду жінок лікарями, власниця оглядає тих, хто перебуває в її борделі, сама щодня і хворих відсилає відразу ж в особливу жіночу лікарню.
Між іншим, з 26 правил ми дізнаємося, що:
26. Тих з публічних жінок, заражених венеричною хворобою, які з’являться в особливу жіночу лікарню добровільно, приймають до неї для лікування безплатно, за тих, що, навпаки, надійдуть до неї внаслідок огляду через лікарів, сплачують певну суму власниця.
27. Неявка якоїсь із жінок до свідоцтва визнається приховуванням. За приховування власниця відсилається до виправного закладу. Для цього за наказу Лікарсько-Поліцейського комітету вона передається в розпорядження поліції, яка про відсилання винної та випуск її з виправного закладу повідомляє тоді ж Лікарсько-Поліцейський комітет.
28. Медичний квиток про освідчення жінок, власниця зберігає у чистоті та на видному місці, як посвідчення про стан їхнього здоров’я.
29. Освідчення стосується і самих власниць, їхніх дорослих дочок, родичок і служниць, якщо вони підозрюються у ремеслі.
30. Власниця при переводі або вступі до неї нової публічної жінки, сповіщає про це поліцію і дає знати лікарю, для невідкладного огляду новоприбулої, не вживаючи її до того заняття промислом.
31. Так само сповіщаючи лікаря про жінок, у яких виявляться іншого роду хвороби або вагітність, і за призначенням його усуває жінок від вживання.
А ось і дуже цікава інформація у 32 правилі. Виявляється, жрицям кохання того часу
Строго забороняється вдаватися до будь-яких засобів для переривання початку вагітності у публічних жінок, також лікувати хворих дівок ліками або людьми, які не мають на те права, або вживати ліки, що славляться корисними за переказами простонародним.
Безумовно, пізніше до цих правил та законодавства було внесено низку змін. Та й не були вони панацеєю від усіх бід суспільства. Безчинства в борделях, як легальних, і нелегальних, тривали. Проблема венеричних захворювань також нікуди не пішла. Однак при розв’язанні сьогоднішнього питання про легалізацію проституції такий серйозний законодавчий досвід не тільки сусідніх країн, а й наших предків, мені здається, варто врахувати…